Кокаїн від депресії, миш’як для краси та радій від усього
Сьогодні нікому і на думку не спаде приймати кокаїн від зубного болю, а тим більше давати його дітям. Але наприкінці ХІХ століття лікування кокаїном було абсолютно нормальним. Coca-Cola використовувала його у своєму напою як один із компонентів, він містився у багатьох ліках та тоніках того часу. Навіть Фрейд хвалив кокаїн як відмінний засіб від депресії. Однак після тривалого прийому подібних препаратів у людей порушувався сон і травлення, вони страждали на галюцинації і впадали в тяжку депресію при спробі відмовитися від препаратів. 1920 року кокаїн був законодавчо заборонений у США.
Відкриття радіації дало дивним медичним експериментам минулого новий поштовх. Невідомо, хто першим виявив «корисні» властивості радію, але дуже швидко люди почали сприймати його чи не як панацею. Радіоактивними ліками лікували всі – від артриту до гіпертонії. Радій додавали в зубну пасту і навіть шоколад. Радієву воду продавали повсюдно і люди із задоволенням її вживали, навіть не підозрюючи про можливі жахливі наслідки у вигляді випадання зубів та волосся та появи онкології.
Кожна дитина знає, що миш'як — отрута і смертельно небезпечна. Однак нашим предкам це не заважало використовувати його як ліки. Миш'як був поширений у традиційній китайській медицині, а з кінця XVIII століття його стали використовувати в Європі як ліки від малярії та сифілісу, від артриту та діабету. А у Вікторіанську епоху жінки навіть використовували миш'як як косметику. Однак нерідко все це призводило до отруєння миш'яком, наслідки якого красномовно описав Флобер у «Пані Боварі».
Маленькі діти бувають дуже неспокійні — то не хочуть спати, то зубки ріжуться. І ось у 1849 паніШарлотта Н. Вінслоу запропонувала всім батькам чарівний заспокійливий сироп. Загалом він був відносно безпечним, крім одного компонента — 65 мг морфію. Газети писали про чудодійний ефект мікстури – діти швидко засинали, у них зникала нервозність. Але через передозування діти стали гинути і в 1911 році Американська медична асоціація засудила його як «дітовбивцю».
У XVIII-XIX століттях часто використовувалася каломель - хлорид ртуті (І). Її додавали в мазі та таблетки, їй лікували венеричні захворювання, у тому числі сифіліс, використовували як проносний та жовчогінний засіб. Наприклад, подібним проносним «лікували» смертельно пораненого Пушкіна, проте, як відомо, користі це не дало. Крім того, таблетки з ртуттю приймав американський президент Авраам Лінкольн для боротьби з депресією. Однак солі ртуті впливали на нервову систему Лінкольна і призводили до раптових спалахів люті. При тривалому накопиченні в організмі подібної речовини результат може бути смертельним. Хто знає, від чого помер Лінкольн, якби не постріл у театрі.