Конвенція про взаємну адміністративну допомогу з податкових справ від компанії Nexus

Початковий варіант Конвенції про взаємну адміністративну допомогу з податкових справ (далі за текстом " Конвенція " ) було розроблено і прийнято ще наприкінці 1980-х років. Але на той час вона була не надто актуальна і тому практично не працювала. Фінансова криза 2008 року значно загострила проблему ефективного наповнення державних бюджетів і, відповідно, посилила боротьбу держав із податковими ухилистами.

Як відомо, офшорні фінансові центри були та залишаються головними інструментами мінімізації оподаткування. Саме тому вони стали основним напрямом ударів у війні, що вибухнула, зі схемами податкової оптимізації. Намагаючись налагодити ефективний обмін інформацією, влада високоподаткових розвинених країн останніми роками ініціювала підписання двосторонніх договорів з офшорами про обмін податковою інформацією (Tax Information Exchange Agreements – TIEA). Однак згодом вони, мабуть, дійшли висновку, що такий підхід є надто затратним і громіздким. Тому було ухвалено рішення "загнати" всі офшори в одну багатосторонню конвенцію. Саме цей процес ми й спостерігаємо сьогодні.

Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу з податкових справ було доопрацьовано в рамках ОЕСР у 2008 році та доповнено спеціальним Протоколом на лондонському саміті G20 у 2010 р. На сьогоднішній день до Конвенції приєдналося вже понад 100 держав, у тому числі всі країни G20, країни БРІКС, майже всі члени ОЕСР та ціла низка популярних офшорних юрисдикцій.

Головна мета Конвенції – створення механізму співробітництва податкових органів різних держав у боротьбі з ухилянням від податків.

Головним інструментом співробітництва, передбаченим Конвенцією, є обмін податковоюінформацією між країнами.

Обмін може набувати 3 форм:

  1. Обмін на запит - коли податківці однієї держави запитують інформацію у своїх колег з іншої держави щодо окремих компаній чи операцій.
  2. Автоматичний обмін - передбачає регулярний автоматичний (без окремих запитів) обмін податковою інформацією між країнами. Таку інформацію збиратимуть фінансові установи. Після цього її буде приведено у стандартний універсальний вигляд і передано податковим органам решти учасників Конвенції. Інформація включає: відомості про інвестиційний доход податкових резидентів Договірних Держав; залишки на рахунках фінансових установ; доходи, одержані від продажу активів.
  3. Спонтанний обмін - при цьому виді обміну одна Договірна Держава за власною ініціативою передає іншій державі інформацію про конкретних осіб або операції, якщо в неї виникли підстави вважати, що ця інша держава зазнає податкових втрат у результаті дій її податкових резидентів.

Крім обміну інформацією, Конвенція передбачає ще один важливий інструмент співпраці - податкові перевірки.

Перевірки можуть бути двох видів:

Одночасні перевірки - податкові органи проводять перевірку кожен на своїй території та обмінюються потім отриманою інформацією.

Податкові перевірки за кордоном – податкові органи однієї держави допускаються до процедури податкової перевірки конкретного суб'єкта на території іншої держави.

Що це означає на практиці

Ратифікація Конвенції всіма державами, що приєдналися, і втілення в життя всіх передбачених нею інструментів створить механізм обміну податковою інформацією міждержавами-учасницями.

Таким чином, Україна, як одна з учасниць Конвенції, зможе отримувати вичерпну інформацію про компанії та їх власників навіть із тих юрисдикцій, з якими вона не має окремих двосторонніх договорів. Крім того, українські податківці матимуть можливість проводити податкові перевірки за кордоном.

Наслідки

Швидше за все, головним наслідком набрання чинності Конвенцією виявиться повна втрата ефективності популярних раніше схем володіння офшорами та захисту активів, заснованих на так званому "Методі приховування" (Security by Obscurity).

Не допоможе в цьому випадку і володіння офшорною компанією за допомогою номінальних акціонерів. Враховуючи тенденції, в найближчому майбутньому в багатьох юрисдикціях можуть бути впроваджені реєстри бенефіціарних власників компаній, інформація про які також стане доступною для міжнародного обміну.