Курдські казки - Наречена на коні

Хтось ногу відморозив, хтось руку, хто ніс, люди задихалися від завірюхи, гинули, матері своїх дітей покидали. Хто знає, що сталося з твоєю дочкою?

— Адже старий передбачив, що вона дістанеться пастуху. Навіщо я дав її заміж?

І вирушив падишах розшукувати пастуха. Розпитуючи зустрічних, дістався він до халупи пастуха. Дівчина, побачивши батька, з радісним криком кинулася йому на груди. Потім вона розповіла:

— Батьку, так, мовляв, і так, така історія сталася зі мною. Піднявся буран, та такий, що матері кидали своїх дітей, вершників усіх розкидало, хто впав у яр, хто в лощину, хто задихнувся, хто ніс відморозив, хто вуха, хто ногу. А я сиділа на коні, і бог мене врятував, нічого зі мною не сталося. І дісталася я цьому пастуху.

Подумав падишах і каже пастуху:

— Синку, я вже старий, стань падишахом, а моя дочка буде твоєю ханум. І живіть довго та щасливо. Так пастух став падишахом.

Жив-був один бідняк. Цілими днями працював він у по обличчі і ніяк не міг звести кінці з кінцями. А багатій працював мало, жив приспівуючи, Пішов бідняк до багатія і сказав: — Ти працюєш менше за мене, а живеш найкраще в аулі. Розкажи, звідки маєш стільки багатств. — Відомо звідки,— відповів багатій, сміючись.— Багатства дає аллах. «Мабуть, мені теж треба побачитися з аллахом»,— вирішив бідняк і пішов шукати аллаха. Довго йшов він і зустрівся в лісі з паршивим вовком.

---