Лікування фобій
Усі люди абсолютно різні. Кожна людина індивідуальна, не схожа на іншу. Ми всі маємо виключно свої зовнішні дані, такі як комплекція, колір очей, зачіска. І внутрішніми – свій характер та свій світогляд. А також власні страхи. Хтось боїться замкнених просторів, а хтось відкритих. Хтось котів, а хтось собак. Одні відчувають жах побачивши комах, інші – побачивши клоунів.
Фобія, страх чи тривога?
Попри те що, що етимологічно слово «фобія» походить від грецького «fobos», що перекладається, як «страх», у психології ці слова розмежовують, оскільки з-поміж них є певні відмінності.
Страх - негативно забарвлений емоційний процес; внутрішній стан, обумовлений загальним реальним чи передбачуваним лихом. Страх раціональний, пов'язаний із реальною загрозою і існує для того, щоб людина могла уникнути небезпеки. Тривогу і страх можна сміливо назвати близькими родичами, і в повсякденному житті люди часто навіть не замислюються про поділ цих понять. Однак і між ними є різниця.
Що робити з фобією?
По-перше, якщо страх безпосередньо пов'язаний з конкретною загрозою, такою як автомобілем або грізним начальником, що раптово вискочив з-за рогу, то тривога ж не прив'язана до об'єкта. Вона невизначена, існує у просторі, наповненому неприємними очікуваннями та невідомими небезпеками. Найчастіше тривога виникає як очікування якоїсь події, яку важко прогнозувати і яка може загрожувати неприємними наслідками, наприклад, очікування на результати важливих іспитів.
По-друге, страх все-таки передбачає ту чи іншу фізичну загрозу, пов'язану з болем, загрозою для життя та здоров'я, і в основі його лежать біологічні інстинкти.Почуття тривоги найчастіше зумовлене загрозою самооцінці людини та можливою невдачею.
І, нарешті, страх, як правило, зникає відразу після усунення загрози, адже емоцію такої інтенсивності неможливо відчувати довго, оскільки ресурси організму не є нескінченними. Почуття ж тривоги «розтягнуте» у часі.
Що ж до фобій, то це – ірраціональне почуття жаху, на стимули, що не несуть небезпеки, які не пов'язані ні з якою реальною, об'єктивною загрозою. Від фобій немає користі, і вони часто обмежують життя людей, тому що є необхідність уникати того, чого боїшся, оскільки зіткнення з об'єктом фобії викликає сильний стресовий стан.
Звідки беруться фобії?
Є два основні механізми формування цих ірраціональних страхів. Перший – прямий. Він безпосередньо пов'язаний із якимось травмуючим, лякаючим досвідом у минулому індивіда. Наприклад, будучи дитиною, людина загубилася у великому скупченні людей. Він виростає, а підсвідомий страх натовпу залишається у вигляді фобії, причому навіть незважаючи на те, що людина вже давно могла забути цю ситуацію.
Другий механізм складніший. Він називається асоціативним. Тобто це фобії, сформовані асоціативними рядами, коли нас лякає не сам предмет фобії, а те, що на рівні підсвідомості пов'язано з ним.
Різновидів фобій безліч, починаючи від усієї відомої «клаустрофобії» або страху замкнутого простору і закінчуючи «какоррафіофобією» або страхом невдачі. З кожним роком з'являються дані про нові фобії, а їх назви стають все більш невимовною.
То що ж можна зробити, якщо у Вас є фобія?
Для початку хочеться сказати, що наявність фобії не робить Вас «білою вороною». Багато відомих людей страждали від фобічнихрозладів. Наприклад, Володимир Маяковский мав «мізофобію», тобто страх забруднень. А творець однієї з найвищих конструкцій у світі – Ейфелевої вежі – Густав Ейфель дуже боявся висоти.
Варто розуміти, що без допомоги тут не обійтись. Страх не потребує лікування, тому що це нормальна реакція людини, на відміну від фобії. Хороший фахівець вибере підхід, що підходить саме Вам для роботи саме з Вашою проблемою, оскільки методів її вирішення на даний момент існує безліч.
Не варто чекати, що з віком фобія пройде сама собою, вона може розвиватися і рости, завдаючи дискомфорту. У центрі психологічної допомоги "Психометрика" до кожного клієнта знайдуть підхід, а до кожної проблеми підберуть раціональне рішення. Психологи нашого центру мають досвід у лікуванні фобій різної етимології. Перш ніж розпочати лікування, психолог проведе консультацію з клієнтом, під час якої виявить індивідуальні параметри проблеми, щоб намітити курс на подальшу роботу. Розцінки на індивідуальні консультації можна побачити на сайті, вартість лікування розраховується в кожному випадку індивідуально.
Клаустрофобія
Страх обмеженого, замкнутого простору – розлад, який характеризується уникненням людиною ліфтів, метро, приміщень без вікон, салону автомобіля чи літака. Це виявляється у відчутті небезпеки та загрози життю через відсутність виходу з маленького приміщення та неможливість розширити кордони, вирватися із замкнутого оточення. Таким людям не вистачає повітря, здавлює груди та горло, а повернути рівне дихання досить складно. Вирішення цієї проблеми одне - розібратися в витоках.
Ахлуофобія
Побоювання темряви, як і страх публічних виступів, тією чи іншою міроюпроявляється у всіх людей, що пояснюється генетикою та захисними реакціями організму на небезпеку. Основний орган, через який ми отримуємо інформацію – це очі, тому від погіршення видимості та відчуття невідомості виникає природне почуття страху. Однак, якщо замість приємного трепету та вигадування бажання, яке можна загадати при в'їзді в темний тунель, людина відчуває панічний страх – це тривожний симптом.
Побоювання впасти з висоти – це нормальна захисна реакція мозку на небезпеку, яка запрограмована на безпеку. Що відбувається з людиною на висоті? У нього потіють долоні, паморочиться в голові, через що починається паніка і частішає серцебиття. Розсудлива людина відчуватиме занепокоєння тією чи іншою мірою, перебуваючи на краю обриву або даху багатоповерхової будівлі. Однак варто серйозно поставитися до цього захворювання та наслідків, через які людина позбавляє себе.
Метрофобія
Практично у всіх великих містах світу є метро, яке дозволяє людині перетнути величезні простори за максимально короткий час, але не всі, спускаючись у підземку, почуваються безпечно. Хвилювання накопичується і переростає у фобію, яка при кожній поїздці викликає величезну хвилю стресу, яка заважає людині нормально думати, концентруватися на дрібницях та почуватися комфортно. Вихід із цієї ситуації один - лікування метрофобії.