Людина зсобачим серцем
Нагородити фанфік "Людина із собачим серцем"
Ні, цей фанфік не має жодного відношення до твору Булгакова "Собаче серце"!
Справжні друзі – рідкість у сучасному світі. Тому їх треба берегти. Адже без нас вони страждають.
Тяжко бути прив'язаним до когось - якщо цієї людини поряд немає, ти лише страждаєш. І в тобі живе усвідомлення того, що туга рве тебе на частини, зжирає зсередини твою душу і знищує тебе з кожним днем; але ти нічого не можеш з цим зробити. Ти продовжуєш терпіти цей пекельний душевний біль і весь час чекаєш - віддано чекаєш повернення людини, якій ти віддав всього себе, заради якої не шкода і померти. Але напрошується питання: а чи цінують також тебе? Чи віддано ставляться до тебе, чи нудьгують без тебе? Чи є хоч якась віддача? Хоча навіщо тобі це знати? Адже собака не питає у господаря, чи любить він його - він довіряє йому всім серцем і любить більше свого життя. І вона свято вірить у те, що заради неї господар теж готовий пожертвувати собою, теж безмежно любить її. З одного боку, це правда - господар любить свого вихованця всім серцем, піклується про нього. Але також є й інша сторона - у нього крім собаки є інші друзі, з якими він спілкується, ті ж колеги на роботі, та навіть родичі - у собаки ж є тільки один друг.
Таку саму ситуацію можна часто спостерігати й у дружбі. Одна людина настільки сильно прив'язується до іншої, що потім не тямить без неї свого життя. А інша людина начебто добре дружить, але в ній немає цієї мертвої прихильності до іншого. Можливо, це й добре, але та людина, яка сильно прив'язана, безперечно страждатиме - страждати від страху залишитися одному. Адже часто чому люди сильноприв'язуються до інших? Тому, що вони самотні, що вони не мали справжніх друзів. А якщо й були, то колись жорстоко зрадили та кинули. Від цього людина запросто може стати злою або ж надмірно замкненою. Такі люди бояться, що їх знову можуть зрадити. Але якщо вони з кимось подружаться, то знову повністю відкривають свою душу навстіж, не боячись знову бути покинутими. Але вони бояться залишитися одні - і саме цей страх змушує їх буквально вчеплюватись у свого нового друга мертвою хваткою і не відпускати. Саме тому вони практично не переносять розлучень - у таких випадках можна запросто збожеволіти.
Ось, власне, в чому і полягає така дружба: у ній є господар, а є відданий всією душею йому пес. Цей пес - людина з собачим серцем, з настільки відданим і люблячим серцем, що воно може будь-якої миті розірватися від такої великої кількості собачої вірності. Такі люди готові своє життя віддати за своїх друзів і, якщо доведеться, зроблять це без роздумів, тому що в першу чергу вони думають про інших, а вже потім про себе. Шкода, що мало хто цінує цю безмежну собачу вірність до труни. Багато хто нехтує такою дружбою, часом просто не розуміючи до кінця всієї її вірності. Тим самим вони знищують людей із собачими серцями, морально вбивають їх лише однією своєю дією, одним словом.
Бережіть своїх друзів – не нехтуйте ними, пам'ятайте про них. Згадайте, скільки добра вони вам зробили, скільки любові віддали вам! Якщо ви посваритеся, це не привід розривати стосунки миттєво. Як говорить одна приказка, якщо ви вважаєте, що не можна пробачити, згадайте, скільки було прощено вам! Так що бережіть і цінуйте таких друзів, які заради вас готові не те, що гори згорнути, а які віддали за вас своє серце та свою душу.