Людина-таємниця. Чому Сергію Корольову не дали Нобелівську премію?
Син житомирського вчителя
Майбутній піонер освоєння космосу народився у Житомирі у сім'ї вчителя української словесності Павла Яковича Корольова (уродженця Могильова) та дочки ніжинського купця Марії Миколаївни Москаленко (Баланіної). Коли Сергію було три роки, мати пішла з родини, а хлопчик якийсь час жив у дідуся з бабусею. Згодом його виховували мати та вітчим, Григорій Баланін.
Авіатехнікою Сергій почав цікавитися ще у школі, а свій перший проект безмоторного літака він розробив та захистив перед комісією експертів у 17 років.
Перспективний конструктор та спортсмен-планерист
У студентські роки Сергій Корольов був відомий не лише як перспективний конструктор, а й як талановитий спортсмен-планерист. Планеристом Корольов став у Київському політехнічному інституті, де навчався з 1924 до 1926 року. Восени 1926 року він перевівся до Московського вищого технічного училища імені М. Е. Баумана. За час навчання у МВТУ Корольов створив кілька моделей планерів, а також легкий літак СК-4. Проект СК-4 став дипломною роботою Корольова, а його науковим керівником був авіаконструктор Андрій Туполєв.
Під час навчання Сергій Корольов розробив планер СК-3 "Червона зірка". Це був перший у СРСР планер, спеціально призначений для виконання фігур найвищого пілотажу, включаючи «мертву петлю».
За «шкідництво» дали 10 років, а могли й розстріляти
У 1936-1938 роках у лабораторіях Реактивного інституту сталася ціла серія пожеж та вибухів, яка лягла в основу справи про шкідництво. Доля Корольова могла скластися і трагічніше: протягом деякого часу він обіймав посаду заступника директора інституту, проте через розбіжність у поглядах на перспективи розвитку ракетноїтехніки із головою Реактивного інституту Іваном Клейменовим перейшов на посаду рядового інженера. Сам Іван Клейменов та ряд його сподвижників були розстріляні на початку 1938 року. Лише у 1950-х роках Клейменов був реабілітований, а у 1991 році за участь у створенні реактивного міномета «Катюша» посмертно був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
У 1940 році Сергій Корольов, який відбував висновок на Колимі та Далекому Сході, був повернутий до Москви для перегляду справи. Термін ув'язнення був знижений до 8 років, а сам конструктор поміщений у так звану «шарашку»: московську спецв'язницю НКВС ЦКЛ-29, де під керівництвом також засудженого авіаконструктора Андрія Туполєва брав активну участь у створенні бомбардувальників Пе-2 та Ту-2 та одночасно ініціативно розробляв проекти керованої аероторпеди та нового варіанту ракетного перехоплювача. У 1942 році Корольова перевели в «шарашку» в Казані - ОКБ-16 при Казанському авіазаводі - де він займався розробкою нових ракетних двигунів для їх застосування в авіації.
Герой Соціалістичної Праці із судимістю
Сергія Корольова в 1944 році було достроково звільнено з ув'язнення зі зняттям судимості, але без реабілітації. У результаті виник унікальний прецедент: Корольов вперше став Героєм Соціалістичної Праці в 1956 році, маючи в біографії судимість. Лише через рік він був офіційно реабілітований «за відсутністю складу злочину». Цікавим є ще один момент: першу зірку Героя Соціалістичної Праці Сергій Корольов отримав за роботи в галузі ракетної техніки ще до запуску першого супутника Землі, який став одним із двох головних досягнень конструктора.
Легендарна «сімка» створювалася для війни, але краще підійшла для світу
Під керівництвом Корольова було створеноперші вітчизняні балістичні ракети, починаючи від Р-1 (аналогу німецької «Фау-2») та закінчуючи легендарною Р-7. Двоступінчаста «сімка» стала першою у світі міжконтинентальною балістичною ракетою. Після успішних випробувань 1958 року Р-7 стала на бойове чергування.
Цікаво, що як бойовий носій Р-7 виявилася не надто вдалою ракетою і досить швидко поступилася місцем новим моделям. На її основі було створено ціле сімейство ракет-носіїв середнього класу, внесли величезний внесок у освоєння космосу. Аж досі всі пілотовані запуски СРСР і України здійснені ракетами даного сімейства.
Нобелівську премію забрала таємниця
Сергій Корольов двічі міг стати лауреатом Нобелівської премії. Після запуску першого штучного супутника Землі в 1957 році і першого польоту в космос людини в 1961 Нобелівський комітет вважав, що керівник даних проектів беззастережно заслуговує на нагороди. Проте ім'я Сергія Корольова було засекречено, а Микита Хрущов заявляв: «Одну людину назвати не можна, творцем нової техніки в нас є весь народ». В результаті радянський конструктор, чиє ім'я стало відоме всьому світу лише після смерті, заслуженої нагороди не був удостоєний.
«Професор К. Сергєєв»
Єдине, що дозволялося Корольову — це писати статті до центральних газет про проблеми та перспективи досліджень космосу. Щоправда, ці статті підписувалися псевдонімом «професор К. Сергєєв».
Королев збирався підкорити Марс на початку 1970-х
Серед нереалізованих проектів, задуманих Сергієм Корольовим — висадка космонавтів на Місяці, створення місячної бази, створення важкої орбітальної станції, екіпаж якої міг би знищувати балістичні ракети і кораблі супротивника, а такожекспедиція Марс.