Меморія. Олексій Аракчеєв

меморія

Особиста справа

Олексій Андрійович Аракчеєв (1769 – 1834) був сином дрібномаєтного дворянина Новгородської губернії. Тільки завдяки покрівлю генерала Петра Меліссіно батько зміг відправити сина на навчання до Другого кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі, де готували майбутніх офіцерів артилерії та інженерних військ. У юнака виявилися явні здібності, відрізнявся він і старанністю у навчанні, тож у 1787 році отримав офіцерський чин і був призначений на посаду викладача геометрії. Але викладав він недовго, оскільки відрізнявся жорстокістю у поводженні з кадетами, тому його перевели з кадетського корпусу до армії. Аракчеєв потрапив до штабу свого покровителя генерала від артилерії Меліссіно.

Незабаром спадкоємець престолу Павло Петрович, який займався в Гатчині підготовкою своїх військових частин, зажадав рекомендувати йому артилерійського офіцера. В результаті Аракчеєв потрапив до Гатчини. Він зайнявся проведенням навчань павлівських військ. Прекрасно підготовлений офіцер, який знає свою справу, виконавчий, дисциплінований і вміє будь-якими методами насадити дисципліну у підлеглих, а головне – безумовно відданий звернув на себе увагу Павла. Незабаром Аракчеєв призначається комендантом Гатчини, йому підкоряються всі війська спадкоємця. До 1796 «гатчинські війська» були найбільш підготовленою і боєздатною частиною української армії, особливо високою підготовкою виділялася артилерія, для якої Аракчеєв проводив спеціальні навчання.

14 травня 1803 року Аракчеєва повернули новим імператором на колишні посади. У 1807 році він отримав звання генерал-від-артилерії, на початку 1808 призначений військовим міністром і генерал-інспектором всієї піхоти і артилерії. Брав участь у війнах третьої антинаполеонівської коаліції, українсько-шведській війні1808 - 1809 років. Під час війни 1812 року та закордонного походу відав резервами армії та військовим постачанням. Збереглися спогади, згідно з якими Аракчеєв відіграв важливу роль у тому, щоб не дати імператору особисто втручатися у безпосереднє управління військами та заважати діям Кутузова.

Чим знаменитий

Реалізація плану розпочалася 1816 року. Поступово під військові поселення було виділено частину земель Новгородської, Петербурзької, Могилівської, Слобідсько-Української та Херсонської губерній. З земель, відведених під поселення, поміщики та інші землевласники мали перенести свої садиби інші, спеціально зазначені їм землі, проте будівлі примусово купувалися скарбницею.

Чисельність військових поселян сягала 375 тисяч. Життя в поселеннях було суворо регламентовано, навіть розтоплювати печі та гасити вночі світло належало у встановлений час. За будь-які провини винні зазнавали тілесних покарань. Сільськогосподарські роботи також мали починатися за наказом офіцерів, тому часто хліб обсипався на корені, а сіно гнило від дощів. Минуло кілька років і в поселеннях почалися бунти. Найбільш відомий бунт у Чугуєві 1819 року, жорстоко придушений Аракчеєвим.

У своєму маєтку Грузино Аракчеєв також організував військове поселення, яке стало взірцем для інших. Однак під час частої відсутності графа через службові справи його власними селянами розпоряджалася його коханка Настасья Мінкіна, яка за жорстокістю нагадувала знамениту Дар'ю Салтикову. Після катування однієї з хрещених дівчат її брат убив Мінкіну, але з ним і кількома іншими селянами жорстоко розправилися.

Про що треба знати

аракчеєв

Ряд сучасних істориків багато в чому позитивно оцінює Аракчеєва, називаючи його одним ізнайефективніших адміністраторів історія країни. Але якщо суперечки щодо ефективності військових поселень продовжуються, то заслуга Аракчеєва в організації артилерії української армії безперечна. Йому вдалося значно покращити матеріальну частину артилерійських військ, їх організацію, постачання, підняти рівень підготовки офіцерів та нижніх чинів. У результаті українська артилерія до 1812 року стала найкращою в Європі. Це зробило величезний внесок у перемогу над військами Наполеона (теж, що цікаво, колишнього артилериста).

Важливим для українського державного діяча позитивною якістю Аракчеєва було й те, що він ніколи не брав хабарів. А при виявленні хабарництва у підлеглих суворо їх карав.

Пряме мовлення

Як український Цинциннат, у душі своїй спокійний,

Вінок цивільний свій повісив він на плуг,

Друг Олександра, правди друг,

Невтішний патріот, він вічних бронз гідний.

Земля судилася та засуджена:

Усі грішники записані у солдати.

Всякий пагорб знизився і став, як плац.

А над землею солдатською шинеллю

Провис до дахів набряклий небосхил.

Таким він був написаний Джорджем Доу.

Землі український перший комуніст

Граф Олексій Андрійович Аракчеєв.

«Коли Грузинський маєток надійшов до нього, то рівняти і стригти було головною його турботою: жодне дерево в саду, по дорозі та селах не сміливо рости вище і густіше призначеного йому Аракчеєвим; сад і всі дерева в маєтку стриглися за міркою. Села все він витяг у пряму лінію, і якщо траплялося за необхідності зробити поворот, то він йшов або під прямим кутом або правильним півколом.

Все старе було винищено з коренем – слідів не залишилося колишніх сіл та сіл. Навіть церкви, якщо вони були не за планом, булизнесено, а цвинтарі всі зарівнялися так, що не залишилося й слідів дорогих для рідних могил. Чимало було пролито й сліз, коли солдати рівняли цвинтарі: багатьох баб замертво стягували з могил, то вони вперто відстоювали цю, за українським повір'ям святиню. Береги річки Волхова, на яких розташовувався маєток, були вкриті лісом. Аракчеєв наказав вичистити береги: ліс рубався на звалище і спалювався дома. Усі розпорядження були неможливо безглузді. Так, канави копалися взимку, під час морозів, дороги насипалися в глуху осінь під зливами, села будувалися разом і з такою поспішністю, ніби до огляду». Михайло Пиляєв

6 фактів про Олексія Аракчеєва

Матеріали про Олексія Аракчеєва