Михайло Булгаков Майстер та Маргарита - літературна містифікація
Якщо, при повному денному світлі, священики та книжники розіп'яли Невинного, що буде під час опівнічних оргій та облитих кров'ю вакханалій зилотів та вбивць? Це був день злочину: буде день, коли сам злочин буде ним сам за себе месником.
Фредерік В. Фаррар 1
Світ завдячує всім щастям своєю жадібною цікавістю жінки. Нещастями світ завдячує колективній дурості всіх людей, у тому числі й дурниці жінок
А.М. Горький 2
Передісторія цієї книги така. Колись мені дали почитати на дві ночі "Майстра та Маргариту". Чи не приховую, читання роману виявилося не легкою справою. Зрозуміло лише, що йдеться про А.М. Гіркому, знаменитому радянському письменнику, одному зі стовпів нашої культури; але залишалося незрозумілим, чому Булгаков показав його та його кохану в такому непривабливому вигляді, і що він взагалі хотів цим сказати. Тоді ще не видавалася "повернена література", і всі ми перебували під впливом втовкмачувалися нам протягом десятиліть поглядів на нашу історію та її видатних діячів. До змісту
За кілька років у "Літературній газеті" з'явився цілий розворот, присвячений Булгакову - "майстру". Зі змісту вміщених у нього матеріалів було видно, що офіційний літературний істеблішмент твердо повірив, що в образі Майстра Булгаков показав себе самого, що цей образ слід сприймати тільки в позитивному світлі з усіма наслідками, що звідси випливають. Це докорінно розходилося з моїм сприйняттям змісту роману; до того ж, йшов уже 1988 рік, і раніше закриті для нас матеріали, що з'явилася на той час, підтверджували моє бачення змісту роману. Я написав у газету, що Майстер зовсім не Булгаков, а Горький; отримаввідповідь, суть якого зводилася до того що, що у перекладі звичайний мову означало " Не лізь у калашный ряд " .
Сприйнявши це як команду "На старт!", щільно зайнявся цим питанням і за півроку дійшов висновку, що під Майстром справді мається на увазі Горький, під Маргаритою - зовсім не дружина Булгакова, а зовсім інша, дуже знаменита і значною мірою одіозна особа - артистка Художнього театру Марія Андрєєва, громадянська дружина Горького. Було визначено реальні життєві прототипи Воланда та Левія Матвія, причому ці висновки виявилися несподіваними для мене самого (Ленін та Лев Толстой). Було встановлено також, що у романі чітко проглядається "антіюдофобська" тема.
Як і п'ять років тому, із гіркотою змушений констатувати, що, мімікруючи та інтелігентствуючи, Массоліт живе та процвітає. Змінилася хіба що тема інтелігентських анекдотів. Той же казенний підхід до булгаківської спадщини як до своєї вотчини, та сама юродива патетика, покликана замаскувати повну байдужість до змісту творчої спадщини свого "годувальника". На жаль, введена в ужиток кимось з московських "булгаковців" крилата метафора "Загіпсований Булгаков, алебастровий Турбін" не тільки надійно матеріалізувалася у вигляді справжнісінького гіпсу та алебастру як основних композиційних засобів експозиції "Будинку будівлі дивовижної" на Андріївському узвозі, за своєю безглуздістю і вульгарністю псевдотеатральну декорацію намагаються видавати чи не як найвище досягнення в булгакознавстві. Власне, цей гіпсово-алебастровий кітч і є найвищим досягненням. У рамках містечкового булгакознавства.
Давайте разом спробуємо позбутися загіпсованих стереотипів, які заважають нам вирватися із замкнутих кіл, "тринадцятих номерів" та"Трикутників Воланда". Зробити це інженерам людських душ, не до ночі будь сказано. Вони все життя напихали нас стереотипами, роблячи з нас щасливих іванушок.
Перше. Вражає колосальна глибина змісту меніпей, створених Великими, а також витончена складність внутрішньої структури деяких з них. Одним із найперших результатів на шляху до створення теорії меніпеї стало виявлення феномена багатофабульності та багатосюжетності творів такого класу, обов'язкова наявність у їх структурі нового, раніше не відомого рівня композиції. На цьому рівні взаємодіють не первинні образи твору, а мінімум три великі структурні блоки, кожен з яких являє собою образ всього твору, спроектований зі строго певної (і єдиної для всіх меніпей без винятку) позиції. Тоді (1996 р.) це уявлялося такою незвичайною екзотикою. До змісту
Ще один "крок" на шляху розуміння змісту творів Великих - виявлення шекспірівської "багатоповерхової меніпейності" у творах Пушкіна ("Євгеній Онєгін", "Повісті Бєлкіна") і Булгакова ("Майстер і Маргарита", "Біла гвардія"). Причому виявляється, що вони обоє чудово знали про справжню структуру меніпей Шекспіра. Пушкін продемонстрував це як " шекспірівської " структурою своїх творів, а й дав відсилання в " Онєгіні " і " Повістях Бєлкіна " ; Булгаков теж дав прозорий натяк, назвавши свій "західний роман" про "вірне, вічне" кохання практично так само, як і Шекспір, який сатирично зобразив цю "вічну вірність" ("Майстер і Маргарита" є такою ж їдкою пародією на солодкі кривляння графоманів, як і "Ромео та Джульєта").
Книга, текст якої пропонується до Вашої уваги, — практично найперша з моїх робіт на шляху до створення теорії літератури татеорії меніпеї, хоча їй ще немає зовсім нічого того з теорії, що з'явилося вже після її виходу у світ. Але в ній немає нічого такого, від чого довелося б відмовитися на пізніших етапах роботи. Тому, читачу, якщо Ви не дуже схильні цікавитися теоретичними тонкощами і просто хочете знати, про що йдеться в романі "Майстер і Маргарита", то з усіх моїх робіт ця книга влаштує Вас, мабуть, найкраще 3 . І знову: пізнати всю глибину меніпеї неможливо. Коли я здавав її до друку, то ще не знав, що додатковий, "екзотичний" рівень композиції в цьому романі далеко не останній. Як виявилося, є ще глибші смислові пласти, які, втім, лежать на самій поверхні. І тільки лінощі думки наших булгакознавців призвели до того ганебного становища, що вони як малі діти грають красивою, але не зовсім доступною для них "дорослою" обгорткою, не розуміючи до пуття, що ж за нею ховається. А це вже не просто специфіка психології, а низький інтелект на тлі високої начитаності (натасканності, швидше) 4 . Тобто йдеться не про що інше як про функціональну безграмотність наших філологів; фактів, які свідчать про незнання ними елементарних питань історії вітчизняної літератури, у книзі достатньо. До змісту
Дякую філологам та критикам, які своїми відгуками дали мені можливість переконатися в тому, що робота виконана все-таки недаремно.