Мій досвід заучування Корану з дітьми
На той момент ми жили в Єгипті, діти вчили Коран у садочку і в мене не було потреби вчити з ними вдома, але нещодавно ми переїхали і тепер діти до садка не ходять.
Вони завжди вдома і мені самій треба їх навчати. І я вирішила застосувати те, що розповіла сестра, بارك الله فيها، у лекції. Хотіла поділитися досвідом, як це у нас відбувається.
Мені дуже сподобався один додаток із плеймаркету. Називається تحفيظ القرآن. І для себе ним користуюсь і для дітей.
Я вирішила брати три нові рядки кожні три дні. Перший день ставлю, щоб кожен аят повторювався по 10 разів, а уривок 10-20 разів. Виходить 100-200 повторень.
Мені здається, спочатку краще наголосити на кожному окремому аяті والله أعلم.
Через три дні беремо нові 3 рядки і т.д.
Так ми пройшли суру Ан-Наба. Ми просто слухали, діти наполегливо не хотіли ні самі хоч щось розповісти, ні хоч би за мною повторити.
Коли ми перейшли до сури Ан-Назіат я знову спробувала їх умовити повторювати за мною, знову була відмова.
Тоді одна сестра подала мені ідею. Я намалювала на аркуші А4 дерево. Підписала النازعات. На дереві 7 гілок, кожна гілка означає три рядки з сури на кожній гілці по 3 яблука за кожен день повторення цих трьох рядків.
Я сказала дітям: «Давайте виростимо дерево Ан-Назіат.Якщо ви зараз прочитаєте аяти, то зафарбуємо одне яблучко». Так вони почали повторювати за мною. Лише один раз на день і всього лише 2 рядки, але хоча б так.
Іноді я перекладаю їм аяти, особливо ті, сенс яких легко зрозуміти. Наприклад аяти про Мусу та Фараона із сури Ан-Назіат. Або аят «Чи вас важче створити чи небо?»
Я сказала що це питання до вас, дайте відповідь. Старший каже: «Звичайно, небо». Я кажу: «Якщо Аллах зміг створити небо, значить він і тебе зможе оживити після смерті». Загалом, трохи обговорюємо деякі аяти.
Звичайно, не сказати, що вони прямо вивчають суру, але вони точно щось в пам'яті залишається. Старший уже деякі уривки може сам вимовляти без мене, а молодший вільніше вимовляє за мною, ніж було раніше.
Сподіваюся, إن شاء الله, це допоможе їм у майбутньому легше запам'ятовувати і дасть звичку щодня приділяти увагу Корану.
Хочу, إن شاء الله, коли зафарбуємо всі яблука на деревце, купити їм якийсь маленький подаруночок, наклейки чи олівець чи точилку, а коли пройдемо джуз – влаштувати невелике свято з тортом. Поки про це їм не кажу, а то вони не зможуть довго чекати постійно говорити колись, купи-купи. Нехай краще сюрприз буде.
Я сама теж потроху вчу. Не так добре, як хотілося б, але коли думала про те, як зацікавити дітей, подумала ще: а чому б мені і для себе свято не зробити, якщо вивчу джуз إن شاء الله. Нехай у дітей будуть спогади з дитинства пов'язані з радістю від завчених сур, хай бачать, що і для мене це свято.
Іноді ми дивимось разом передачу мандрівника з Кораном. Історії цієї передачі для мене хороша мотивація. Діти також люблять дивитися.
Сподіваюся, що вони згадуватимуть про це, і сподіваюся, що Аллах наділитьнас цією прекрасною долею.