Монастир Святої Ірини (Agia Irini Monastery, Το Μοναστήρι της Αγίας Ειρήνης) - Сайт про Крит
Монастир Святої Ірини (Монастир Агія Ірині), розташований всього за 4,5 км на південь від міста Ретімно, згідно з джерелами, є одним із найстаріших монастирів Криту. Ймовірно, монастир діяв ще з другого Візантійського періоду до завоювання Криту венеціанцями в 1204 році. Перше письмове джерело, в якому є згадка про обитель Святої Ірини, це венеціанський документ від 1362 р., де йдеться про те, що це був великий монастир з великими земельними наділами та працівниками.
Також, є докази, що свята обитель існувала тут не лише під час Венеціанського періоду, а й після завоювання Криту у 1646 році: ініціали над входом до храму Агії ІриниΒ Γ Υ Τ Τ Π та дата 1702 р. До того ж, збереглася печатка з написом:Монастир Святої Ірини 1751 – район Ретимно.
Австрійський ботанік та мандрівник Франц Вільгельм Зібер у 1817 р. розповідаючи про Критські Монастирі, згадує і святу обитель Агія Ірині.
У документі від 1818 р. йдеться про фінансові труднощі монастиря, а саме про те, що ченці взяли кредит у 4000 піастрів, який зобов'язалися повернути протягом певного часу. За часів турецького панування монастир Агія Ірині втратив більшу частину своїх володінь.
Згадані вище свідчення не можуть дати нам повної історичної картини існування монастиря, але підтверджують його безперервну роботу аж до революції 1821 року.
А вже після подій 1821 р. аж до 1848 р., свята обитель керувалася лише одним ченцем. Потім монах або помер, або поїхав, але монастир Святої Ірини спорожнів.
Після революції 1866року, братство монастиря Халеві намагалося відновити все, що було в їх силах і повернути монастирю Святої Ірини його загублене майно. До 1870 р. Халеві поступово занепав, оскільки там залишилися всього два ченці. А в монастирських спорудах Агія Ірини проживали лише тимчасові постояльці.
У 1871 р. була написана ікона Святої Ірини і вміщена, у розграбованому в 1866 р. турками, храмі. У цьому ж 1871 році була написана ікона із зображенням Діви Марії для монастиря Халеві. Ікона знаходиться в Музеї монастиря Агія Ірині.
У 1895 році єпископ Ретимно і Авлопотамос священнослужитель Браудакіс заснував в Агія Іріні духовну семінарію, в яку відразу було прийнято десять учнів з монастирів Ретимно. Парафіяльна школа пропрацювала рік під керівництвом ієромонаха Агафангеллоса Вернардоса з братства монастиря Пророка Іллі у Рустиці.
З невідомих причин, під час революції 1896 р., турки розшукували отця Агафангеллоса та його студентів. Завдяки тому, що священик з учнями був вчасно попереджений про загрозу, їм вдалося втекти. Коли турки прийшли до святої обителі і не виявили втікачів, вони спалили монастир.
У 1900 році монастир Святої Ірини, монастир Халеві та монастир Арсані були розпущені. І коли 1903 року було відновлено монастир Арсані, дві інші святі обителі перейшли під його керування.
Відповідно до земельно-кадастрової книги монастиря Арсані, є такі дані про монастир Агія Ірині:
«До руйнування монастиря під час останньої Критської Революції, довкола центрального двору розташовувалися 15 склепінних келій, від яких залишився лише фасад. Були також й інші приміщення: ігуменна та олійниця з купольними дахами».
Руїни святої обителі торкнулисяМитрополита Ретимно та Авлопотамос, Теодороса Цедакіса та за чернечою традицією, поширеною в цьому районі, у 1989 році він ухвалив рішення про реставрацію занедбаного монастиря. Трохи пізніше три нові черниці переїхали до сусіднього з Агія Ірини села і поступово почали відновлювати святу обитель.
Жодна з будівель, що залишилися, не була придатна для проживання. Але після проведення будівельних та реставраційних робіт було відновлено всі споруди монастиря, і лише священна печера збереглася у своєму первозданному вигляді, щоб мати можливість уявити, як тут усе було багато століть тому.
Роботи проводилися під керівництвом археологічної служби і були спрямовані на відновлення історичної пам'ятки з огляду на ключові принципи монастирської архітектури, що застосовуються в цій галузі. У будівництві використовувалися лише традиційні матеріали та тесаний камінь, щоб повністю відновити монастир Святої Ірини у його первісному вигляді.
Дерев'яні деталі храму та єпископський престол виконані вручну майстром з дерева з Ханьї. Розпис престолу та ікони у храмі писали сестри монастиря. У храмі, окрім чудотворної ікони Святої Ірини, знаходиться старовинна копія ікони Богородиці (одна з п'яти у світі), а також мощі Святої Ірини та Святої Євфимії.
Церемонію урочистого відкриття та висвітлення церкви, 4 травня 2003 р. провів Митрополит Ретимно та Авлопотамос Анфімос.
З західного боку церкви знаходиться печера, яка служила чернечим скитом ще в 6-му столітті, задовго до появи перших монастирів на Криті. Тепер у цій печері знаходиться могила реставратора монастиря Митрополита Теодороса Цедакіса.
В наші дні, для утримання монастиря,черниці займаються різними видами рукоділля, такими як шиття, ткацтво, вишивка. Готують різні косметичні засоби на основі лікарських трав та оливкової олії, а також пишуть ікони у візантійському стилі.
Відновлення, практично з руїн, однієї з найстаріших святих обителів острова Крит – монастиря Агія Іріні, є справжнім рукотворним дивом. А підтвердженням цього стало присудження щорічної Європейської премії за реконструкцію архітектурних пам'яток Europa Nostra у 1994 р.