Надія Грановська «ВІА Гра» була кошмаром»
Хоч як продюсери намагалися повернути до групи «ВІА Гра» одну з солісток — Надію Грановську, яка покинула колектив три роки тому, на всі вмовляння Надя твердо відповідала: «Ні». Проте Костянтину Меладзе вдалося знайти підхід до незговірливої співачки.
«Починаючи з того моменту, як я покинула колектив, продюсери Костянтин Меладзе та Дмитро Костюк регулярно звали мене назад: намагалися захопити творчістю, пропонували найняти педагогів з вокалу, запросити першокласних музикантів, обіцяли підвищити гонорар.
Я ж чути ні про що не хотіла. Так тривало близько трьох років, і ось наприкінці минулого року ми вкотре зателефонували Костя. Він сказав, що хоче відродити колишній дух гурту, і знову мова зайшла про моє повернення, — розповідає Грановська. — Я, не роздумуючи, відповіла «Так!». Мабуть, так зійшлися зірки. Та й, зізнаюся, озвучені умови видалися цікавими».
Тепер ніхто не зателефонує серед ночі і не вимагатиме негайно збирати валізи. Ніколи вже не доведеться схоплюватися о п'ятій ранку від неприємного дзвону будильника і завмирати від жаху, коли літак, розігнавшись, відривається від злітної смуги».
Остаточною нагодою для відходу Грановської з «ВІА Гри» стала… аерофобія. На піку популярності гурту доводилося здійснювати по п'ятнадцять перельотів на місяць. Гастрольний графік був дуже щільний: від промотуру Азією до великих концертів в Америці. «Одного разу, коли ми летіли до Лос-Анджелеса, подруги розповіли мені, що напередодні розбилися одразу два українські літаки… Ні, тоді я не відчула страху. Просто голова страшенно розболілася. Звичайно, я й уявити не могла, що це був перший дзвіночок фобії.
Через деякий час я почала панічно боятися літати.Мене починало трясти вже дорогою до аеропорту: прокручувала в голові різні варіанти авіакатастрофи, а серце стискалося від думки: якщо літак упаде, що ж буде з моїми рідними, з моїм маленьким сином. Бачачи, як я страждаю, друзі радили приймати антидепресанти, але я відмовлялася - боялася потрапити в залежність від ліків...» Коли Надія зрозуміла, що ситуація стає безвихідною, то звернулася до психолога. Той сказав, що фобія ніколи не розвивається на порожньому місці, це лише сигнал, що людину щось дуже серйозно не влаштовує у житті. Тому є лише один спосіб вилікуватися: треба позбутися того, що тобі заважає жити. Але для початку треба зрозуміти, що саме. А зробити це дуже непросто.
Однак Грановській не довелося довго думати над відповіддю на це запитання: вона вже давно знала, що їй заважає лише одне — робота в групі «ВІА Гра». «Майже п'ять років без відпочинку, весь час у макіяжі, на підборах, із сексуальною усмішкою на вустах. Це було нестерпно! Я відчувала, що поринаю в депресію. Проходячи повз дзеркало, лякалася свого відображення. Часом зривалася, плакала, кричала: «Все, я так більше жити не можу!» Правда, швидко заспокоювалася, адже я не уявляла себе без сцени. Але тепер я твердо вирішила: йду і будь що буде. Спершу позбавилася сценічного псевдоніма Грановська (справжнє прізвище Надії — Мейхер. — Прим. ред.), а потім і довгого волосся, порядком зіпсованого завивками, укладаннями. Прийшла до перукарні, сіла в крісло і сказала майстру: «Стриги!» — хоч волосся відрощувала з дитинства.
Напевно, це була внутрішня потреба: мені дуже хотілося остаточно порвати з минулим життям і розпочати все спочатку».
Ставши вільною, Надя пошкодувала лише про те, що не пішла з гурту раніше. Вона досідивується, чому так довго тягнула із цим рішенням. Адже сміливості їй не позичати. Вона завжди була кішкою, яка гуляє сама по собі, з дитинства не виносила жорстких правил та заборон. Перший норовливий вчинок зробила, коли їй було... два роки. Втекла з двору на інший кінець рідного українського села Збручівка. На ноги підняли всіх сусідів. І лише надвечір знайшли дівчинку біля старого кар'єру, де та захоплено розігрувала сама з собою різні сценки. Ні, тоді вона зовсім не мріяла стати акторкою. Була впевнена, що буде дояркою, як бабуся, яка частенько брала онучку із собою на ферму.