Найкращі ролі Джеймса МакЕвоя
Яскраво-блакитні очі, сором'язлива посмішка, шотландський акцент, неприйняття всього того лайна, яке йде в комплекті з популярністю та зухвалі ролі – це все про Джеймса МакЕвоя.
Зростав майбутній актор у місті Глазго — Шотландія. Дитинство Джеймса складно назвати безхмарним, батьки розлучилися, коли йому було сім, а виховували його бабуся з дідусем, котрі його дуже любили. Сестра Джой залишилася з матір'ю, а він припинив спілкування з батьком.
Спочатку Джеймс МакЕвой хотів стати священиком, і навіть ходив на заняття в католицьку школу, але необхідність вставати ні світло, ні зоря відбили у нього це бажання. Паралельно він грав у юнацькому театрі. Потім пішов служити до Військово-морських сил Сполученого Королівства. Зустріч з Девідом Хейманом стала для Джеймса доленосною, а історії про закадрові моменти зйомок настільки захопили майбутнього актора, що він попросив у режисера хоча б маленьку роль. І він її отримав — у фільмі «Сусідна кімната», а в 2000 році закінчив Королівську шотландську академію музики та драми. Британський актор став одним із головних спонсорів 10-річної стипендії у Королівській консерваторії Глазго. Програма розрахована на студентів до 25 років, які мають талант, але не змогли здобути освіту.
Після закінчення консерваторії молодий актор не залишався без роботи, отримуючи ролі у кіно чи театрі, а у 2006 – отримав нагороду британської кіноакадемії BAFTA у номінації «Вихідна зірка». Незважаючи на свій успіх — галасливим вечіркам, актор вважає за краще бавити вечори вдома за безглуздими телепередачами та судоку.
У своїх роботах Джеймс любить ризикувати, але при цьому вибирає ролі "корисні" для кар'єри:
«Зникнення Еліанор Рігбі»
«Два фільми. Два життя. Одна історія кохання».
"Зникнення Елеанор Рігбі" - це дуже зворушлива, ніжна і легка, незважаючи на весь драматизм, історія про пару, яка переживає кризу. Після втрати дитини Еліанор намагається накласти на себе руки зістрибнувши з мосту. Режисером стрічки ставНед Бенсон (це була його перша режисерська робота), а головні ролі виконалиДжесіка Честейн (Елеанор Рігбі/Ладлоу) таДжеймс МакЕвой (Конор Ладлоу ). Унікальність і незвичайність картини в тому, що та сама історія показана з різних точок зору: чоловічої та жіночої.
Спочатку це було два фільми «Він» та «Вона». У першому ми бачимо переживання Конора, він марно намагається врятувати свій ресторанчик, який перебуватиме на межі вимирання та шлюб, який практично розвалився. Він переїжджає до батька, якому до нього особливо, то й справи немає, б'ється з найкращим другом і спить з офіціанткою зі свого ж ресторану, а потім ще й зізнається в цьому Еліанор.
Еліанор, навпаки, вдарилася у навчання відновила заняття в коледжі, і збирається поїхати вчитися до Парижа.
Обидві стрічки були представлені на Каннському кінофестивалі 2014 року в програмі «Особливий погляд» і були тепло зустрінуті кінокритиками та журі, але дистриб'ютори внесли свої корективи і з двох фільмів вийшов один — «Зникнення Еліонор Рігбі: Вони». Своєї чарівності фільм не втратив, незважаючи на те, що багато сюжетних ліній було викинуто.
У цій історії є все, те, що було у старих фільмах – у хорошому сенсі і чого не вистачає багатьом сучасним картинам – такі стрічки живі – у них є сенс, невинність, легкість, деяка недомовленість із невагомою «хімією» між акторами, коли співпереживаєш героям, а не просто дивишся фільм, щоб убити час.
Джесіка Честейн (Interview): «У мене була складність зтим, щоб не сміятися в «Зникненні Елеанор Рігбі», тому що Джеймс Макев був супер-суперсмішним і постійно імпровізував. Навколо Джеймса було стільки кохання та легкості, що, навіть коли ми працювали над важкими, сумними сценами, у перервах було відчуття свята життя».
Екранізація романуІрвінга Уелша «Дермо», звичайно, набагато м'якше самого роману, але все ж таки, в«Бруді» в одній людині — детективі-сержанті Брюсі Робертсоні (Джеймс МакЕвой) — зібрані всі можливі вади, від захоплення наркотиками та алкоголем до безладного сексу та насильства.
У фільмі ми бачимо, як Брюс упивається, спостерігаючи за власним саморуйнуванням і «грає» з колегами, намагаючись заглушити біль від втрати сім'ї та отримати підвищення. Самого ж Джеймса не заворожує насильство, але він вважає це цікавим завданням для актора: зіграти запеклого мерзотника так, щоб глядачі не зуміли його зненавидіти. І справді, під кінець фільму намагаєшся зрозуміти, чому Брюс став таким, яким він є. У «Бруді» досить багато сексуальних сцен, але не всі з них були комфортними для актора, так сцена, де він змушував 15-річне дівчисько займатися з ним сексом, стала для нього справжнім кошмаром — актрисі насправді був 21 рік.
У «Бруді» в перебільшеному вигляді показано все лайно роботи поліцейських, але ця роль є справжнім подарунком для актора, адже в одному діалозі Брюс проходить за шкалою від повного спокою до гніву. Колеги Брюса більше нагадують карикатури, а сама картина сповнена чорного гумору та місцями незрозумілого хаосу, змішаного з галюцинаціями. Воно й не дивно, адже книга І. Велша це потік свідомості Роббо, що переплітається з думками його пузожителя — стрічкового хробака.
Однак зусилля не пройшли даремно: у Шотландії фільм зайняв першемісце у чартах і увійшов до програми XIV фестивалю «Нове британське кіно», а Джеймс МакЕвой отримав нагороду як «Кращий актор» британського незалежного фільму.
«Транс»
«Жоден твір мистецтва не вартий людського життя», так воно так, але як показує практика, не завжди це застосовно в житті. Детективний трилерДенні Бойла — «Транс» розповідає нам історію викрадення Саймоном Ньютоном (Джеймс МакЕвой ), картиниФранциско Гойї «Відьми в повітрі», вартістю кілька мільйонів фунтів стерлінгів. Все не так просто, як здається на перший погляд, справа в тому, що під час пограбування його б'ють по голові, і він втрачає пам'ять, а потім ще й з'являється фахівець із гіпнозу, приваблива дівчина, яка має витягнути з нього інформацію про картину.
У фільмі настільки щільно переплетена реальність і сон, що часто губишся реально, а що ні. Протягом картини ми бачимо, як змінюються головні герої: Френк(Венсан Кассель), який очолював пограбування, Елізабет(Розаріо Доусон) – гіпнотизер, яка хоче помститися колишньому коханому та Саймон Ньютон, який намагається згадати, що ж сталося, того фатального дня, і куди він сховав картину. «У фільмі всі три герої намагаються стати самими собою. І в цьому пошуку інколи діють жорстоко. Поступово фільм стає похмурим і страшним, а мій герой із доброго усміхненого хлопця перетворюється на досить неприємного типу. Грати це було надзвичайно цікаво», — сказав в одному з інтерв'ю Джеймс.
У фільмі увага сакцентована на гіпнозі і тому, як він діє на людей, чого можна домогтися за його допомогою, як наш мозок викреслює неприємні спогади – забуває. «Штудував літературу про гіпноз – наскільки сильно цестан може деформувати свідомість. Мій персонаж втрачає пам'ять після отриманої травми і навіть не підозрює, хто він і на що здатний. Протягом фільму він, так би мовити, рухається наосліп і постійно дізнається про себе щось нове», — розповідає актор одному з видань.
Не дивлячись, на красу Розаріо Доусон фільм тягнуть на собі Венсан Кассель і Джеймс МакЕвой, саме їхні персонажі, найбільш схильні до деформації. Коли нам показують спогади Саймона, ми бачимо щасливого, світлого хлопця, який розуміє свою проблему і хоче її позбутися – він залежить від карткових ігор. Наприкінці фільму цей милий хлопець перетворюється на людину здатну на все, тільки щоб покрити свої картожні борги, і помститися своїй коханій, яка змусила його забути. Що ж до Френка, то ми бачимо, що він, як і всі люди, може відчувати, що у нього є свої страхи та слабкості.
Це одна з тих стрічок після якої ще деякий час дивишся в екран, намагаючись усвідомити, що тільки що подивився.
Вже було випущено дві частини: «Люди-Х: Перший клас» та «Люди-Х: Дні минулого майбутнього», а до запуску цієї весни вже готуватимуться «Люди-Х: Апокаліпсис». Якщо в першій частині ми бачимо, як збиралася команда і становлення Магнето, то друга частина присвячена перетворенню Чарльза на Професора Ікс прикутого до інвалідного крісла, а в третій частині його ще й голять. Але про це у наступній статті.