Наука, Філософський клуб, Роздуми матеріаліста Нескінченність Всесвіту
Нескінченність Всесвіту. Роздуми Карпенко В.А.
Світ наш нескінченний у просторі та в часі!
Як же наблизитися до самого поняття, до сенсу такого явища, як нескінченність?
Найсучасніші телескопи дозволяють людям зазирнути у неймовірні глибини космосу. З удосконаленням приладів спостереження стають для досліджень та вивчення доступними ще більш віддалені джерела випромінювання світлових хвиль із ще більш віддалених глибин космічного простору. У такий спосіб ми розширюємо межі досліджуваного нами простору. Однак, у нескінченності навіть вся наша надзвичайно велика Метагалактика – це мізерно мала величина, якщо порівнювати її з самою нескінченністю.
Для наближення до розуміння самої суті нескінченності простору спробуємо скористатися принципом подоби. У природі, за її розмаїтті, таке часто зустрічається. Так, будова атома є деякою подобою планетарної системи зірок і навіть певною мірою має схожість із будовою самих галактик.
А ось тепер уявімо собі, що в товщі якоїсь речовини, в малому обсязі якої вже навіть у найпотужніший мікроскоп нічого не можна роздивитись, знаходиться деяка група атомів. У центрі цієї групи (мініатюрної гіпотетичної «метагалактики») знаходиться атом-галактика, а на орбіті навколо нього обертається електрон-сонце. Навколо електрона обертається ще щось, що є гіпотетичною «планетою». Пофантазуємо далі і уявімо, що на цій планеті є життя і навіть розумне. Там є розумні істоти, які вивчають навколишній простір.
Що ж побачать дослідники цього мікрожиття у зовнішньому для них просторі? Той простір, в якому вони існують, - це той самий простір,якому існуємо і ми. Але для їх вчених доступними для спостереження будуть об'єкти їхньої гіпотетичної «метагалактики», тобто поблизу розташовані атоми, які вони сприймають, як ближче або далі розташовані «галактики». І якщо атом, де вони живуть, знаходиться в товщі води, то що вони зможуть дізнатися про океан? І що вони зможуть дізнатися про твердиню земну і, тим більше, про наш космос? Жителі цієї гіпотетичної «планети» приречені на те, щоб вивчати властивості Всесвіту по тій його частині, яка доступна їх спостереженням.
Якщо уявити, що галактики – це атоми мегаречовини, що є в мегапросторі, і ми живемо в товщі цієї мегаречовини, то про властивості та закони мегасвіту, в якому все-таки існуємо, нам доводиться судити з тієї його частини, яка доступна нашим спостереженням. . Такою галуззю світового простору є наша Метагалактика. Ми її вивчаємо, пробуємо заглянути далі, прагнемо розширити межі доступного нам.