Навіщо Швеція скуповує сміття Світовий досвід боротьби зі звалищами
Так повелося, що питання екології мало турбують пересічних українців. : для нього вже давно немає місця, він постійно горить, забруднює стічні води та ґрунт. Однак світовий досвід показує, що сортування та переробка відходів може не тільки зробити придатними для пиття річки та стічні води, а й суттєво зменшити споживання імпортних енергоресурсів, а також здешевити багато товарів та виробництва.
НІМЕЧЧИНА – ПРОТИ ПОЛІГОНІВ
Одним із світових лідерів переробки відходів по праву вважається Німеччина. Ще в середині 80-х років країні пророкували потонути у смітті через надмірне захоплення одноразовим споживанням. Однак у 1990 році було прийнято нову державну систему «Duales System Deutschland GmbH». Вона виявилася настільки ефективною, що в одному Берліні майже 90% домогосподарств беруть участь у процесі роздільного збору сміття. Це при тому, що жодних санкцій за порушення порядку система не передбачає.
Важливим історія переробки німецького сміття можна назвати 2005 рік. Саме тоді країна позбавилася практики використання полігонів для сміття. Сьогодні із 300 полігонів, які функціонували у 2004 році, залишилося менше половини. Однак навіть вони задіяні лише для захоронення відходів, що не піддаються переробці.
У типовому німецькому дворі чи будинку можна зустріти щонайменше 5 різнокольорових контейнерів для збору сміття. Чорний – для несортованого сміття, коричневий – для органічних відходів, синій – для паперу, жовтий – для упаковки та пластику, зелений – для кольорового скла, зелений з білою смугою – для безбарвного. Щороку кожен житель Німеччини отримує попоштою особливий лист - у ньому докладно описується, як і куди потрібно викидати побутові відходи, є інформація про те, якими днями вивозитиметься той чи інший тип сміття наступні 12 місяців.
У Німеччині переробкою різного сміття займаються різні компанії, що робить процес децентралізованішим.
Цікава ситуація із великогабаритними відходами. Якщо німця має викинути холодильник, він повинен замовити спеціальну машину або самостійно відвезти його до пункту прийому великогабаритного сміття. Однак не зроби він що-небудь з перерахованого вище, а просто викинь набридлий холодильник на вулицю, то його не спіткає ніяке покарання. Система знову працює виключно на особисту відповідальність громадян.
Цікавий факт - майже 90% склотари в Німеччині зроблено з переробленої вторинної сировини. Причому питання навіть не в економічному ефекті, як зізнаються самі німці, а винятково екологічному. За кожну здану пластикову пляшку людина отримує купон на 50 центів. У ціну будь-якого бутильованого напою окремо включені додаткові 50 центів як вартість тари. Якщо у вас є купон, можете цю суму не платити, а просто обміняти його на нову тару. І знову система не передбачає стимулів, вона нейтральна до людини, але дбайлива до природи.
Більшість сміття в Німеччині сьогодні спалюється. Пара надходить на електростанції, де змушує працювати генератори. Так, наприклад, в одному Берліні майже 12% електроенергії, необхідної для домогосподарств, виробляється таким чином.
Інший варіант утилізації - ферментація, коли зі сміття одержують майже чистий метан. Їм, наприклад, заправляють сміттєзбиральні машини чи громадський транспорт.
Німеччина – приклад країни, яка за 25 роківзмогла уникнути неминучого сміттєвого колапсу, і прийшла до системи сортування та утилізації 95% відходів. Прекрасний кейс для України чи будь-якої іншої країни, що має величезні переповнені сміттєві полігони, повну відсутність культури роздільного викиду відходів, а також екологічну катастрофу, що стоїть на порозі.
ШВЕЙЦАРІЯ – 2 ФРАНКИ ЗА 5 КГ ВІДХОДІВ
Майже класичним можна назвати приклад системи збирання та переробки відходів у Швейцарії. Сьогодні це країна, в якій кожен пакет несортованого сміття обійдеться його власникові в кілька франків, а штрафи за «неоплачені» відходи сягають десятків тисяч франків.
Швейцарія вважається одним із лідерів з утилізації та переробки відходів у Європі. Вже в 2000 році в країні були заборонені сміттєві полігони, тому сьогодні більше половини всього сміття йде на переробку, а частина, що залишилася, спалюється.
Наприклад, на повторну переробку тут попадає до 90% склотари.
Те саме можна сказати про 60% всіх батарейок, які люди не ризикують викидати просто в урни.
Також у країні переробляють 60% паперу, який необхідно здавати лише окремо від картону (його переробка коштує дорожче, тож лише 30% картону переробляється).
Що стосується алюмінію і жерсті, то 90% алюмінієвих і 70% консервних банок також знаходять друге життя.
У Швейцарії необхідно окремо викидати олію, а за утилізацію трупів домашніх вихованців взагалі стягується додаткова плата.
Також у країні не можна самостійно міняти машинну олію - її здавання вимагає додаткових коштів, і міняти олію мають право лише автосервіси. Вартість однієї процедури може сягати 50 франків.
Однак подібна ситуація не була характерною для країниаж до 80-х років минулого сторіччя. Тоді країна була класичним прикладом суспільства бездонного споживання – річки та озера були забруднені промисловими та сільськогосподарськими відходами, у ґрунтах знаходилася величезна кількість штучних добрив, а тварини та рослини зникали з незавидною регулярністю. Нова політика, яку Швейцарія стала поступово запроваджувати з 1981 року, призвела до помітного покращення екологічної ситуації.
Частину сміття, яке не вдалося відсортувати, швейцарці просто спалюють, пускаючи енергію на опалення будинків та виробництво електрики.
Той факт, що швейцарці дбайливо ставляться до природи, багато в чому спричинено економічними факторами. Будь-яка людина у Швейцарії може викидати скільки завгодно сміття, не сортуючи його. Але за кожні 5 кілограмів побутових відходів йому доведеться заплатити від 2 до 3 франків. З іншого боку, у спеціальних пунктах прийому у людини заберуть телевізор чи старий холодильний безкоштовно. Те саме стосується макулатури та багатьох інших відходів. Подібні фінансові стимули створюють цілі черги в пунктах прийому сміття, змушуючи швейцарців не тільки дбайливо відсортувати сміття, а й спеціально їхати на місце його прийому.
ФРАНЦІЯ –ЛІБЕРАЛЬНІ НРАВИ
Після Німеччини та Швейцарії Францію можна назвати ліберальним раєм для тих, хто не любить перебирати свої побутові відходи.
Французька система не передбачає покарань чи заохочень за сортування сміття. Винятково особиста відповідальність громадян.
У багатьох магазинах можна знайти пункти прийому батарейок, лампочок чи дрібної побутової техніки.
Цікаво, що на вулицях французьких міст можна окремо зустріти урни для одягу. У них людина викидає ті речі, які можна носити. Далі одягперебирається і йде до благодійних організацій, які займаються обслуговуванням таких контейнерів.
ШВЕЦІЯ - ПЕРЕРОБЛЯЄ 99% Сміття І ІМПОРТУЄ ЩЕ 700 ТИСЯЧ ТОН ВІДХОДІВ
Воістину успішними у питанні переробки сміття можна вважати шведів. Сьогодні Швеція переробляє понад 99% своїх відходів, ще й принагідно імпортуючи майже 700 тисяч тонн сміття з інших країн.
Все почалося у 70-х роках 20 сторіччя. Тоді Швеція, яка має суворий клімат і повністю залежить від постачання природного газу, вирішила змінювати енергетичну ситуацію. Вчені та політики вивчили, що кожен швед виробляв 1-1,5 кілограма сміття на день. З іншого боку, 4 тонни побутових відходів із лишком компенсує використання однієї тонни нафти. Нехитра логіка привела шведів до єдино правильного рішення. Країна всерйоз зайнялася переробкою сміття.
На сьогодні у Швеції пріоритетом виступає не утилізація сміття, а його переробка. Шведські домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки та батарейки. Також окремі мішки викидаються харчові відходи. Далі все це переробляється, використовується знову чи йде на добрива.
Газети перетворюються на паперову масу, пляшки використовуються повторно або переплавляються на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною; їжа компостується і стає добривом чи біогазом. Саме таким газом потім заправляють громадський транспорт. Стічні води очищаються настільки, що їх можна пити. Спеціальні вантажівки їздять містом та забирають електроніку та небезпечні відходи, хімічні речовини. Фармацевти приймають рештки ліків. Об'ємні відходи шведи відвозять на центри переробки на околицях міст.
Відходи - відноснодешеве паливо, а у Швеції придумали ефективну та прибуткову технологію перетворення побутових відходів на електроенергію. Шведи навіть імпортують понад 700 тисяч тонн відходів із інших країн.
Утилізація твердих відходів забезпечує 20% тепла у шведських будинках. Сьогодні в такий спосіб опалюється майже 900 тисяч шведських домогосподарств.
Цікаво, що тонна перероблених пластикових пляшок дозволяє виробити достатньо енергії, щоб повністю забезпечити потреби одного домогосподарства.
У Швеції на відходах функціонує 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн. тонн сміття на рік.
Попіл, що залишився, який становить 15% від початкової ваги відходів, сортують і знову відправляють в переробку. Залишки просівають, щоб отримати гравій, який використовується в дорожньому будівництві. На виході лише 1% відходів знаходить спокій на сміттєзвалищах.
Дим від сміттєспалювальних заводів складається з 99,9 відсотків нетоксичних двоокису вуглецю та води, але їх досі фільтрують через сухий фільтр та воду. Шлак із фільтрів використовується для наповнення занедбаних шахт.
Важливо, що сортування сміття у Швеції є добровільною справою. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, створені задля популяризацію ідей роздільного збору відходів.
Одного разу шведи захотіли зробити свою країну не лише чистою, а й незалежною в енергетичному плані. Як бачимо, вони досягли успіху в обох напрямках.
Ще 20-30 років тому проблеми надмірної кількості побутових відходів та забруднення довкілля були атрибутом розвинених країн світу. Але з того часу провідні держави проробили чимало роботи щодо екологізації та економізації своїх технологічних та побутових процесів. Сьогодні майже в кожній розвиненій країні світу сортування та переробкавідходів поставлені «на конвеєр», часом досягаючи чудових 99%. У цьому контексті Україні є куди рости і з кого брати приклад.
Максим Мордовцев, Київ