Нефрологія, симптоми, клініка, діагностика та лікування захворювань
Нефрологія (грец. nеphros – нирка, logos - вчення) – розділ традиційної медицини, що ґрунтується на вивченні будови та функціонування нирок, причинно-наслідкових зв'язків виникнення та методології подальшого розвитку їх можливих захворювань, розробці варіантів ефективного лікування та продуктивної профілактики хвороб нирок Нефрологія базується на діагностиці можливих порушень ниркової функціональності, застосуванні медикаментозного лікування та, за необхідності, діалізу, спостереженні за пацієнтами після трансплантації даного органу. Науково доведено факт багаторазового збільшення ймовірності виникнення певних ускладнень у функціонуванні серцево-судинної системи під впливом різноманітних захворювань нирок.
Процес діагностування симптомів ґрунтується на дослідженні отриманої інформації за результатами взятих у пацієнта аналізів та з історії хвороби. Для формування повноцінної характеристики функціонування нирок лабораторного аналізу піддаються рівні фосфату, кальцію, сечовини, електролітів та креатиніну. Проводиться також уриналіз, здійснюється дослідження С-реактивного білка та інтенсивність осадження еритроцитів.
За потреби більш досконалого обстеження досить широко застосовуються: комп'ютерна томографія та ультразвукове дослідження сечового тракту; біопсія, при якій витягують тканини або клітини органу для вивчення; сцинтиграфія – метод, у процесі якого в організм вводяться радіоактивні ізотопи, що дозволяють здійснити згодом завдяки своєму випромінюванню візуалізацію внутрішніх систем організму; екскреторна урографія – рентгенологічне дослідження для отримання зображення нирок та сечовивідних шляхів; ангіографія – схожий на попередній спосіб, у якомувивчаються кровоносні судини певних органів, навіщо внутрішньовенно вводяться спеціальні речовини.
Лікування захворювань нирок та сечовивідних шляхів може бути диференційованим, виходячи зі специфічності хвороби, та універсальним чи нефропротективним, характерним для всіх патологій. При застосуванні першого методу можуть бути використані: антибіотики – у випадках інфекційних уражень, корекція в крові рівня глюкози – при виникненні діабетичної нефропатії, стероїди – коли виявляються ураження сполучної тканини тощо.
Нефропротективне лікування ґрунтується на застосуванні лікарських препаратів для блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. За наявності пацієнта артеріальної гіпертензії використовується антигіпертензивна терапія. У разі прогресування ниркової недостатності додатково призначається прийом вітаміну Д, еритропоїетину та спеціальна дієта. При досягненні термінальної стадії необхідний діаліз або трансплантація.