Невідкладна допомога при отруєнні фосфорорганічними сполуками (ФОС)
Принцип лікування хворихз гострим отруєнням ФОС - комплексна антидотна терапія у поєднанні з неспецифічними методами.
Антидотна терапіяполягає в комбінованому застосуванні холінолітичних препаратів (найчастіше атропін) та реактиваторів ХЕ (Е. А. Лужніков, Л. Г. Костомарова, 1989).
При використанні атропіну розрізняють «інтенсивну» і «підтримуючу» атропінізацію. «Інтенсивну» атропінізацію проводять протягом першої години з моменту початку лікування хворого до усунення всіх симптомів мускариноподібної дії ФОС, що проявляється у вигляді характерних ознак атропінізації: розвивається помірна тахікардія, зникає міоз, розширюються зіниці, з'являється сухість шкіри та слизових оболонок. Орієнтовні дози атропіну, що вводиться для інтенсивної атропінізації наступні: I стадія - 2-3 мг, II стадія 20-25 мг, 111 стадія - 30-50 мг внутрішньовенно. Дози, що «підтримують», вводяться при появі ознак закінчення дії «інтенсивної» дози атропіну і становлять приблизно 80—90% від її кількості. Добова доза атропіну при тяжких отруєннях може сягати 150— 200 мг і більше. Зменшення добової дози атропіну має проводитися поступово, паралельно до наростання рівня активності ХЕ. При різкій відміні підтримуючої дози атропіну при невідновленому рівні ХЕ можлива раптова смерть.
Реактиватори холінестерази(оксими) слід вводити паралельно атропінізації, що проводиться. Основним препаратом цієї групи є дипіроксим.
У І стадії отруєннядипіроксимпризначається по 150 мг внутрішньом'язово 1-2 рази на добу (ампули по 1 мл 15% розчину).
При II стадії дипіроксимвводять по 150 мг внутрішньом'язово через кожні 1-3 години в сумарній дозі до 1,2-2 г. За наявності порушень свідомості, необхідно введенняпрепаратів центральної дії.
Для лікування III стадіїзастосовують поєднання дипіроксиму з іншим оксимом центральної та периферичної дії - діетиксимом, лікувальна доза якого становить 250 мг, загальна доза 5-6 г (Е. А. Лужніков, Л. Г. Костомарова, 1989 ).
Примітка. Інтенсивна реактивація ефективна тільки до моменту виникнення стійкого блокування ХЕ, яке настає через 6-8 годин після отруєння, тому введення реактиваторів ХЕ на 2 добу після отруєння і пізніше буде неефективним і навіть небезпечним у зв'язку з їх вираженою токсичною дією, що проявляється порушенням внутрішньосерцевої провідності, рецидивом гострої симптоматики отруєння ФОВ, а також токсичною гепатопатією (Е. А. Лужніков, Л. Г. Костомарова, 1989).
Специфічну антидотну терапіюслід проводити під постійним контролем активності ХЕ. Інтенсивна та симптоматична терапія хворих з гострими отруєннями ФОВ має бути спрямована на ліквідацію дихальних та гемодинамічних розладів, усунення судомного синдрому та психомоторного збудження, лікування ускладнень. Показанням до проведення екстракорпоральних методів лікування є отруєння тяжкого ступеня.