Олександр Литвиненко біографія, фото, особисте життя
Ім'я:Олександр Литвиненко (Aleksandr Litvinenko)
Місце народження:р. Воронеж
Причина смерті: дізнатисявбивство
Місце поховання: дізнатисяВеликобританія, Лондон, Хайгейтський цвинтар
Східний гороскоп:Тигр
Діяльність:підполковник КДБ-ФСБ
Біографія Олександра Литвиненка
Олександр Вальтерович Литвиненко – український дисидент, колишній співробітник органів КДБ, потім ФСБ мав військове звання «підполковник».
З міркувань безпеки екс-ФСБшник був змушений тікати за кордон та попросити політичного притулку у Сполученому Королівстві. Він активно співпрацював із нині покійним політемігрантом і мільярдером Борисом Березовським, британськими та іспанськими секретними службами зовнішньої розвідки, давав інтерв'ю, що викривають Кремль, писав критичні статті та книги.
Згодом «розвідник-перебіжчик» був отруєний якоюсь невідомою отрутою, ймовірно, полонієм, і помер у столиці Британії.
Дитинство та сім'я Олександра Литвиненка
Коли синові виповнилося 2 роки, батьки розлучилися. Сашко залишився з матір'ю. Школу він закінчив у Нальчику, де мешкали дідусь із бабусею, і куди вони з мамою переїхали з метою зміцнення здоров'я.
У 18 років він пішов до армії, а демобілізувавшись, став курсантом Вищого військового училища МВС (пізніше Північно-Кавказький інститут ВВ МВС РФ) у місті Орджонікідзе. Після закінчення навчання служив у конвойних військах.
Кар'єра Олександра Литвиненка
1997 року його перевели до Управління з розробки злочинних організацій, на посаду заступника начальника одного з підрозділів. У 1998 році, на зустрічі з представниками преси він разом із групою колег по службі повідомив, щовони нібито отримували наказ про ліквідацію заступника секретаря Радбезу України Бориса Березовського. Цей вчинок обурив Путіна (тоді – голову ФСБ) і коштував співробітникам кар'єри, що відмовилися виконувати наказ.
1999 року його було затримано та відправлено до СІЗО ФСБ. Згодом його виправдали за рішенням суду, проте просто в залі суду його знову ув'язнили за другим обвинуваченням. У 2000 році ця справа була закрита за відсутністю складу злочину. Однак негайно було відкрито наступне провадження, хоча цього разу його, фігуранта, відпустили під підписку про невиїзд.
Еміграція Олександра Литвиненка у Лондоні
2002 року український суд виніс йому заочний вирок і засудив умовно на 3,5 роки. У той же період з'явився у пресі другий твір дисидента «ЛПГ (Луб'янське злочинне угруповання)».
Особисте життя Олександра Литвиненка
Молоді люди одружилися, коли Олександр навчався у училищі. Йому тоді було 20 років, а їй – 19. Вони прожили разом понад 10 років. За цей час вони багато їздили країною, як і всі сім'ї військовослужбовців. Жили у Новосибірську, у Твері, Новомосковську. У них з'явилося двоє дітей – Сашко та Соня.
Переклад офіцера на початку 90-х на Луб'янку був довгоочікуваним, але став фатальним для їхньої родини. Під час першого завдання йому довелося постійно перебувати у квартирі в якогось подружжя Числових (злочинці вимагали вони гроші). Вони й познайомили Олександра із його майбутньою другою дружиною Мариною. Він пішов із сім'ї, коли синочку було всього 6 років, а дочці не виповнилося й двох. Однак екс-дружина відгукувалася про Олександра без злості, називала його таким же красенем, як Ален Делон, а його смерть – страшною трагедією.
Останні роки життя та смерть Олександра Литвиненка
З цього моменту стан його здоров'я,незважаючи на зусилля лікарів-токсикологів, безперервно погіршувалося. Через 23 дні він помер і був похований на лондонському Хайгейтському меморіальному цвинтарі.
Перед смертю екс-підполковник ФСБ прийняв іслам і заповідав поховати його згідно з правилами похорону у мусульман. На думку Березовського, таке рішення було своєрідним висловом його щирої солідарності з чеченським народом, і було зроблено за аналогією до того, як у роки Другої світової війни на знак протесту проти звірств нацистів стосовно євреїв люди інших національностей добровільно носили пов'язку з шестикінцевою зіркою.