Пам’ятник Балто
На початку 1925 року у поселенні Ном (Аляска) розгорілася дифтерія. Лікарням була потрібна дифтерійна сироватка (антитоксини). Її необхідно було доставити з міста Анкорідж, яке лежало за тисячу миль від поселення.
Крижаний шторм та буря не дозволяли злітати літакам, тому сироватку доставили поїздом до міста Ненана. Решту шляху (понад тисячу кілометрів) ліки мали перевезти на собачих упряжках — єдиному можливому транспортному засобі в таких погодних умовах.
На останній ділянці шляху, 52 милі від Блаффа до Нома, сироватку везла упряжка Гуннара Каасена на чолі з Балто. Незважаючи на те, що цей пес був не найкращим лідером, він виявив сміливість і чудово орієнтувався. Упряжка пройшла важкий шлях: одного разу собаки ледь не загинули під час переправи через річку. Інший раз нарти перекинулися, ящик з ліками провалився в глибокий сніг, і Гуннару довелося його діставати. Останні 12 миль упряжка пройшла за 80 хвилин і прибула до Сейфті в неділю вночі о 2:00. Далі сироватку мала везти упряжка Еда Рона, але він спав, і Каасен не став будити його з метою економії часу. Найгірша частина маршруту вже була пройдена, собаки почувалися добре, і Каасен вирішив їхати далі до Нома, до якого ще залишалася 21 миля. Метель посилилася, але Балто зміг також не збитися зі стежки в завірюсі, в якій, за визнанням Каасена, той ледве міг розгледіти руки перед обличчям.
Упряжка досягла Нома о 5:30 ранку цієї неділі, пройшовши 53 милі за сім із половиною годин. Сироватку було заморожено, але не пошкоджено, і з її допомогою дифтерію було зупинено за 5 днів. Знесилені і напівзамерзлі після 53-х мильних перегонів Балто, решта собак і сам Гуннар Каасен були відразу визнанігероями США.
Ця статуя Балто стала символом гордості всього американського народу у середині 1920-х. І сьогодні ім'я Балто та його неймовірна історія не забуті в серцях молодих та пам'яті літніх людей.