Патріархи та патріархальні благословення
Обов'язки та благословення священства. Частина А
Мета уроку – пояснити роль патріархів та підготувати нас до отримання патріархального благословення.
Вступ
Господь любить усіх своїх дітей і прагне благословити кожного з них. Його благословення, однак, залежить від наших рішень та вчинків. Президент Джозеф Ф. Сміт сказав: “Кожному справедливо віддасться за його добром та всім його вчинками. Але давайте пам'ятатимемо, що всі благословення, які ми здобудемо в цьому житті або після нього, повинні бути результатом нашого послуху законам Божим, які й утверджують ці благословення” (“What Is to Become of Such As Me?”, Improvement Era, Nov 1912, р. 71).
Отримуючи патріархальне благословення, ми заздалегідь дізнаємося про багато благословень, які приготував для нас Небесний Батько у цьому світі та у вічності. Вони будуть даровані тим, хто живе істинно та за вірою. Знання про ці благословення допомагатиме нам прагнути бути гідними їх.
Хто такий патріарх?
Патріарх – це тато. Адам, батько людського роду, був першим патріархом. Як патріарх, він був у відповіді за благословення для свого потомства і мав допомагати йому жити праведно. Свій останній акт служіння для нащадків Адам зробив, коли дав їм патріархальне благословення.
Запропонуйте учасникам занять прочитати УЗ 107:53–57.
В одному зі своїх видінь Джозеф Сміт побачив, як Адам збирає своїх дітей, щоб дати їм патріархальне благословення. Потім з'явився Господь, і Адам передбачив, що станеться з його сім'єю в майбутньому. Розповідаючи про цю велику подію, Джозеф Сміт пояснив: “От чому Адам благословив своїх нащадків: він хотів, щоб вони постали перед Божим лицем” (Teachings of the Prophet Joseph Smith, pp.158-159).
Слово патріарх також позначає чин Мелхиседекового священства. За часів Ісуса патріархів Церкви називали євангелістами (див. Ефесян 4:11). З відновленням Церкви було відновлено цей чин священства. Джозеф Сміт пояснював, що “Євангеліст і є патріарх… Там, де на Землі організується Церква Христа, для блага нащадків Святих останніх днів має існувати патріарх” (Teachings, 151).
Покажіть ілюстрацію 10-а (=10-a): “Патріархальне благословення відкриває родовід і обіцяє благословення, які отримують через праведне життя”.
10-а, Патріархальне благословення відкриває родовід і обіцяє благословення, які отримують через праведне життя.
У більшості колів Церкви є щонайменше один гідний носій Мелхиседекового священства, який покликаний і посвячується членом Кворуму Дванадцятьох у патріархи колу. Патріарх, як первосвященик, може виконувати всі його обов'язки, але має особливий обов'язок: дарувати благословення членам колу, які прагнуть отримання патріархальних благословень.
Патріархи мають право і натхнення давати патріархальні благословення в Господнє Ім'я. Ці благословення дарують втіху в хвилини труднощів і смутку, зміцнюють віру і допомагають прагнути тих благословень, які Господь приготував нам (див. Doctrines of Salvation, 3:170).
Що таке патріархальне благословення?
У 1957 році Перше Президентство Церкви пояснило, що в патріархальному благословенні міститься натхненна заява про родовід. Там також даються натхненні та пророчі вказівки про наше призначення у житті та обіцянки благословень духовних дарів та мирських благословень, поради та застереження, які допоможуть нам виконати свою місію ужиття (див. Головне зведення інструкцій).
Важлива складова патріархального благословення – це заява про наш родовід, в якій йдеться про те, через яке Ізраїлеве коліно ми отримуємо благословення. Наше походження дає нам право набувати відповідно до своєї праведності тих же благословень, які були даровані Адаму, Аврааму, Якову та іншим великим Пророкам Божим (див. Eldred G. Smith, “All May Share in Adam's Blessing”, Ensign, June 1971, pp. 100-101).
Вступаючи до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ми стаємо спадкоємцями Небесного Батька. Це означає, що якщо ми ведемо праведне життя, ми маємо право отримати всі ті благословення, які приготував нам Небесний Батько. Лише Ізраїлеві сини мають це право. Члени Церкви або є прямими нащадками Авраама, або приймаються в одне з Ізраїлевих колін, прийнявши справжню євангелію (див. Римлянам 8:14–17; Галатам 3:26–29; УЗ 63:20; 86:8). -10).
Ще одна важлива частина патріархального благословення – пояснення нашої місії у цьому житті. Через патріархальне благословення Небесний Батько говорить нам про наші цілі в земному житті і про те, як їх досягти. Однак ми не завжди можемо отримати благословення у цьому житті.
Старійшина Джон А. Уідтсоу навчав, що не всі благословення ми отримуємо в цьому житті: “Потрібно постійно пам'ятати про те, що обіцяння, дані нам, можуть бути виконані як у цьому, так і в майбутньому житті. Іноді люди оступаються через те, що не знаходять обіцяних благословень у земному житті. Вони забувають про те, що Євангельське життя з усіма його справами триває вічно і що земні справи можуть бути продовжені на Небесах” (Evidences and Reconciliations, 323).
Заздалегідь попросіть когось із учасників занять поділитися під час уроку з класом своїмсвідченням того, як патріархальне благословення спрямовує та підтримує його в житті.
Як отримати патріархальне благословення
Щоб отримати патріархальне благословення, необхідно відповідати певним вимогам. Ми повинні:
бути гідними та хрещеними членами Церкви;
прагнути до набуття Господнього повчання;
вивчати Євангеліє та розуміти значення патріархального благословення;
бути достатньо зрілими для того, щоб усвідомити все значення благословення та користуватися його підтримкою;
отримати рекомендацію від єпископа або президента філії;
домовитись зі своїм патріархом про зустріч для отримання благословення.
Перш ніж вирушити за благословенням, ми повинні помолитися і, якщо можливо, дотримуватися посту, щоб підготуватися духовно. Крім того, необхідно молитися про те, щоб на патріарха зійшло натхнення.
Заздалегідь попросіть когось із учасників занять розповісти на уроці про те, як він готувався отримати патріархальне благословення.
Благословляючи нас, патріархи записують благословення. Це робиться для того, щоб ми мали його письмову копію. Інша копія надсилається до офіційних архівів Церкви. Тому якщо хтось і втратить своє благословення, то зможе отримати копію в Церкві.
Висновок
У наведеній нижче історії розповідається про те, які благословення були даровані одній молодій людині, яка віддано працювала над тим, щоб дотримуватися однієї з порад, що містилися в його патріархальному благословенні.
Мені здавалося, що я такий же тямущий, як і інші хлопці, але мої шкільні успіхи говорили про інше: я був круглий двієчник. Спеціальний набір тестів, заснованих на читанні тарозумінні тексту, проведених у школі, привів до висновку: я не дуже кмітливий. Схоже, що навіть на вулицю мені не варто було виходити самотужки. Найпростіші знання та навички, які мали інші хлопці, були мені недоступні. Пам'ятаю, як одного разу у школі хлопці спитали мене, чи можу я написати слово газ, – і я не зумів зробити цього. Озброєний лише запасом неспроможності і відсутністю будь-яких здібностей, я вже починав приходити до думки, що справді недалекий, як про те вже давно й натякали, а останнім часом і відкрито говорили оточуючі.
Як це не дивно, я вперше зіткнувся з істинами відновленої євангелії у 14 років. Вирішивши прочитати одну з книжок у нашій сімейній книжковій шафі, я знайшов там Книгу Мормона, яка належала моїй матері. За багато років до того в одному з сіл Південного Теннессі вона охристилася в члени Церкви, але, не маючи можливості спілкуватися з іншими її членами, так і не змогла дізнатися більше про євангелію. Незабаром вона віддалилася від Церкви, і тому вона не мала ні знання, ні бажання навчати дітей євангелії, що міститься в Книзі Мормона.
Я намагався розібратися у свідченні Джозефа Сміта, читаючи прості і пропускаючи довгі й незрозумілі слова. Не дивно, що іноді я взагалі нічого не розумів, і все ж таки на мене зійшов якийсь особливий дух, який запевнив мене в тому, що те, що я читаю, – істинно. Те, що я зумів прочитати, пробудило в мені бажання дізнатися більше про Церкву, і наступної неділі вранці я дістався автостопом до церкви мормонів, розташованої на іншому кінці міста. Це було початком того восьмирічного періоду, протягом якого в мені поступово зростало свідчення про євангелію і наприкінці якого, у 22 роки, я вирішив припинити життя “співчуваючого” і прийняв хрищення.
І я зробив так, як завжди радять робити, коли приймаєш рішення, що стосуються вічного вдосконалення, – звернувся за порадою до Господа, яке й мені дано в патріархальному благословенні. Ось що було сказано в ньому:
'Ти обраний в очах Божих, подібно до Павла в давнину, обраному слузі, якому були дано сила і можливість здійснити добру справу. Продовжуй прагнути знання і молись за мудрість, щоб прославити розумом Небесного Батька”.
Якщо вже Господь вважав, що мені доступні знання, то я дійсно можу знайти їх! Я розумів, що це благословення не можна приймати як обов'язкове, що воно не буде дароване мені автоматично, без будь-яких зусиль з мого боку. Виконання цього благословення, як і всіх інших патріархальних благословень, обумовлено тим, чи гідний і чи готовий я робити все необхідне для того, щоб отримати ці благословення.
Тепер у мене була віра в те, що за допомогою Господа я зможу здобути знання, якщо тільки намагатимуся, що я й робив шість днів на тиждень з шостої ранку до півночі.
Впевнений у своїх новонабутих знаннях, я вступив до Державного університету штату Огайо. Я намагався записувати лекції викладачів, але це давалося мені важко – мені все ще потрібно було розбивати майже кожне слово на звуки, і тому я встигав записувати лише невелику частину. Без повних і точних конспектів вчитися і готуватися до іспитів було неможливо, тому знов мої зусилля закінчилися провалом, і мені довелося покинути університет.
Я занепав духом і почав сумніватися в тому, що здатний чогось навчитися, але мені було даровано благословення і обіцянку, що я зможу вчитися. Я зрозумів, що втілення цієї обіцянки в життя залежить виключно від моєї віри та моїх зусиль.тому продовжив свої заняття з читання та письма.
Потім я отримав бажаний ступінь бакалавра мистецтв в Університеті Бригама Янга, з якого вийшов із середнім балом 4,0.
Обіцяння Господа про те, що мені буде дана «можливість зробити добру справу», втілилася в життя; і те ж саме станеться з усіма іншими обіцянками, дарованими мені в патріархальному благословенні, якщо тільки я віритиму в Нього і працюватиму для того, щоб ці благословення стали реальністю” (Dorvis Rodgers, You Shall , When Faith Writes the Story, pp. 34-37).
Молода людина була духовно підготовлена і слухняна, і тому її патріархальне благословення стало для неї джерелом настанови і втіхи. Ми повинні з такою самою вірою прагнути благословень, обіцяних нам у патріархальному благословенні.
Підготуйтеся до отримання патріархального благословення, якщо його ще немає.
Якщо ж воно вже є, частіше перечитуйте його і прагнете бути гідними того, щоб отримати обіцяні в ньому благословення.
Писання для додаткового вивчення
Буття 49:1–28 (патріарх Ізраїль благословляє синів);
УЗ 107:39–56 (посвячення служителів Дванадцятьма Апостолами; патріархальне священство в давнину);
УЗ 124:91–92 (патріархи отримують ключі до дарування благословень);
Мойсей 6:1–6 (книга спогадів про благословення дітей Адама).
Підготовка вчителя
Ще одного учасника занять попросіть розповісти про те, що йому довелося зробити для того, щоб отримати патріархальне благословення.