Патрульна поліція – це як форсунки, які почистили, а механізм так і не запрацював, копи
Першими містами Донецької області, де розпочала роботу нова патрульна поліція стали прифронтові Краматорськ та Слов'янськ. Рік тому дві сотні добровольців з-поміж місцевих жителів присягнули на вірність і службу народу України з вірою в те, що стануть вісниками реформи. Але насправді прагнення ентузіастів побудувати нову структуру зіткнулося з небажанням втрачати владу старої системи, що дискредитувала себе.
У присутності вищого керівництва країни та урочистій обстановці 14 травня 2016 року у Краматорську та Слов'янську розпочала роботу нова патрульна поліція.
Патрулювання прифронтових міст розпочали 194 поліцейських, які пройшли попередній відбір і навчання в Харкові. Серед них 148 осіб мають вищу освіту, 14 патрульних – із бойовим досвідом у зоні АТО.
"Для багатьох це був реальний шанс стати частиною великої реформи, будувати нову країну, про яку ми всі мріяли", - зізнаються патрульні, але все виявилося не так просто і романтично, як уявлялося.
Служба в режимі нон-стоп
Напружений графік та відсутність вільного часу – перше, із чим довелося зіткнутися патрульним на своїй службі.
Робочий день починається о 6.00 ранку, а закінчується ближче опівночі. Встановлений 12-годинний робочий день у реальних умовах може переростати у робочу добу, залежно від ситуації у містах. Але до переробки тут навчилися ставитись із розумінням.
«Ми не державне підприємство з чітким графіком, у нас ненормований робочий день, – наголосив начальник патрульної поліції Олександр Малиш. – Буває, що хлопці можуть заступити і на три доби без сну та без їжі – це їхня робота, і всерозуміють навіщо вони тут».
Щодня на лінію патруля виїжджають близько 30 людей. В середньому за добу диспетчеру надходить близько 200 викликів від місцевих мешканців.
«За фактом, 30% викликів не належать до нашої роботи, але ми зобов'язані на них реагувати, – кажуть патрульні. - Дзвонять поскаржитися на обслуговування в магазині, викликають як екстрені служби, чи то міськгаз, швидка чи вилов собак. Але найчастіше особливо у нетверезому стані дзвонять і просять проводити їх до місця проживання, таке собі поліцейське таксі».
Від міліції старого зразка нових патрульних відрізняє вміння працювати з людьми, яких терпляче вислуховують, стримано розмовляє навіть тоді, коли чують образи. Молодь у формі демонструє європейський рівень правоохоронців. Середній вік патрульних у Слов'янську та Краматорську близько 26 років.
На службу не набрали майже половину патрульних
За стандартами на те, щоб прибути на місце виклику патрульні мають 5-7 хвилин. Насправді, відповідати такій нормі нечисленним поліцейським, які обслуговують два міста, складно.
Хоча набору до патрульної поліції Краматорська та Слов'янська немає, нестача кадрів тут відчувається. Спочатку на службу для двох прифронтових міст планували набрати близько 360 поліцейських. За фактом сьогодні з обсягом роботи змушений справлятися склад майже наполовину менший.
Територія обслуговування місцевої патрульної поліції – це 180 кв. км та близько 350 тисяч населення. Наприклад, два міста західної України — Ужгород та Мукачеве, з населенням близько 200 тисяч осіб та площею близько 70 кв. км, обслуговують 230 патрульних.
Обіцяного додаткового набору співробітників тут так і не дочекалися, через що змушено знизили кількістьавтопатрулів. І якщо на своєму старті на вулиці Слов'янська та Краматорська замість запланованих 36 патрулів виїжджало до 18, то зараз ще менше — всього 12-14 автопатрулів.
Тяжкий старт
Новим «будинком» для місцевих патрульних стала покинута станція технічного обслуговування в Краматорську. Щоб встигнути до призначеного запуску нової поліції, ремонт приміщень довелося проводити в стислий термін і власними силами.
Перші меблі в кабінетах управління були привезені самими співробітниками. Про виділення коштів на ремонт будівлі стали вести далеко після старту, але весь цей час дві сотні новобранців мали десь дислокуватися.
Зараз косметичний ремонт в управлінні вже зробили, в кабінетах частково є меблі, але залишається проблема з покрівлею і зовнішнім утепленням будівлі.
Особливої фінансової підтримки від місцевої влади тут не відчувають. 2016 року коштів на ремонт будівлі для патрульної поліції ні в Краматорську, ні в Слов'янську не виділяли. 2017 року на оновлення матеріально-технічної бази з бюджету Краматорська передбачили лише 200 тисяч гривень.
Наприклад, у сусідньому Дніпрі місто одноразово виділило 4,5 млн. гривень на ремонт управління патрульної поліції. Для потреб поліцейських там обладнані кухні, душові кабіни, пральні машинки, зони відпочинку. Все, про що патрульним у прифронтовій зоні залишається лише мріяти.
Форма патрульних підходить лише для «кабінетної» служби
Питання комфорту найчастіше місцеві патрульні змушені вирішувати самостійно. Викликати довіру, бути охайним та мати гідний зовнішній вигляд – обов'язок кожного патрульного. Часто доводиться самим купувати форму, яка всупереч встановленим термінам носіння швидко виходить з ладу.
Згідно з нормами МВС комплект із сорочки та штанів патрульного розрахований на рік, зимова куртка та светр видаються терміном на 3 роки, черевики – на два. Такий термін експлуатації є реальним в умовах несення «кабінетної» служби, але ніяк не роботи на вулицях.
І якщо у великих містах спочатку патрульним видавали довговічний і дорогий американський тактикал 5.11, то нинішня форма українського виробництва занепадає вже через місяць активної роботи.
«Хочеш виглядати нормально – купуй за власний кошт. Те, що видають – згоряє на очах. І якщо повний комплект українського виробництва коштуватиме десь близько 4 тисяч гривень, то за американську версію доведеться викласти близько 20 тис. гривень. Але ж не ходитимеш у рваній формі чи вмиратимемо влітку від спеки у виданих демісезонних берцях… йдеш і купуєш, у чому буде зручно», — кажуть патрульні.
Двигун правоохоронної системи в Україні так і не запрацював
Незважаючи на власний брак фінансування, патрульні регулярно поповнюють міську скарбницю.
Лише за минулий рік до бюджету Краматорська надійшло понад 4 млн гривень нарахувань на заробітну плату патрульних. Крім цього, всі збори від штрафів також йдуть до міського бюджету.
Водночас патрульні могли б поповнювати бюджет міста і більше. Для цього, наприклад, досить придбати евакуатор.
«Нонсенс, щоб патрульна поліція не мала евакуатора, — кажуть місцеві копи. — Це велика проблема, і місто не розуміє, наскільки йому вигідно мати таку техніку та штраф-майданчик. По-перше, ми розвантажимо центр міста, порушники нестимуть додаткову відповідальність, та й плюс до всього це додаткові надходження для громади».
Часто надходженнякоштів у міський бюджет протистоять і чиновники. На Донеччині звикли уникати відповідальності ті, хто прикривається високими посадами, службовими посвідченнями та впливовими знайомствами.
«У нас справжня війна на дорогах, — пояснюють патрульні ситуації. — П'яний водій за кермом – це бич наших міст. Ми їх ловимо – суд відпускає. І часом під абсурдними приводами. Доходило до того, що розвалювали ухвалу через те, що не було сертифікату на рулетку. І така ситуація повсюдно. Коли так відбувається регулярно, то у хлопців просто опускаються руки. Двигун правоохоронної та судової системи в Україні зламався. Патрульна поліція це як форсунки, які почистили, а механізм так і не запрацював. І всі дивуються – чому?».
Але незважаючи на багато складнощів, молодий колектив патрульної поліції Краматорська та Слов'янська намагається не втрачати запалу й того ентузіазму, з яким ще рік тому вперше вийшов на вулиці міст. Але зізнаються, що бути реформаторами в системі, що прогнила, – завдання не з легких.
Довіра до правоохоронної системи на Донбасі остаточно зникла після подій 2014 року. Місцеві жителі й сьогодні пам'ятають, як за мовчазної злагоди силовиків одне за одним українські міста здавали проукраїнським бойовикам.
Сьогодні на плечах патрульної поліції Слов'янська та Краматорська особлива місія – на своєму прикладі поліцейські намагаються показати мешканцям Донбасу, що Україна може їх захистити і що в країні є надія на зміни на краще.