Покоління, що згоріло на роботі, жінка-вчений дає поради, як вижити в офісі
Ті працівники, чий робочий день триває понад вісім годин (при п'ятиденному робочому тижні), схильні в шість разів вищому ризику "згоріти" через психічне і фізичне виснаження та стресу, з'ясували британські вчені. На щастя, фахівці знають, як із цим боротися та мінімізувати збитки.
Випускниця Гарвардського університету психолог Джоан Борисенко вивчила згубний вплив перевантажень на жінок. За її даними, кожна десята британська жінка працює понад 45 годин на тиждень. А тому багато робітниць виснажені фізично та психічно до небезпечної межі, пише газета The Daily Mail.
Яскравим прикладом є історія Санні Моран, колишньої співробітниці лондонського піар-агентства. Щодня вона вставала о 6:00, витрачала на дорогу до роботи півтори години, а в офісі просиджувала до 22:00, причому обідні перерви не віталися. Санні шість років жертвувала заради роботи здоров'ям та особистим життям, але одного разу виявила, що немає сил навіть підвестися з ліжка. Коли Санні заявила начальнику, що негайно звільняється, він не сперечався.
Втім, у групі ризику - не лише акуратистки та трудоголічки на кшталт Санні Моран, наголошує Борисенко, яка написала книги про феномен "згоряння на роботі". Книга називається "Дотла: чому ви "горите" на роботі і як повернутися до життя" (Fried: Why You Burn Out And How To Revive).
У стані "вигоряння" людина втрачає мотивацію та життєві сили, ненавидить свій спосіб життя, зазначає Борисенко. Багато жінок помічають цей стан лише тоді, коли він практично необоротний. Із 2000 жінок, яких обстежила Борисенко, кожна третя приймала антидепресанти. При цьому 18% нікому не повідомляли про це, а10% взагалі не розповідали ні про що своїм чоловікам.
43-річна Хелен Макнеллен, трейдер із лондонського Сіті, після нервового зриву потрапила до психіатричної клініки. "Я боялася здатися слабкою, втратити роботу, втратити мій дім", - пояснює вона. Хелен навіть під'їхала на машині до найвищої будівлі, яка їй попалася, і задумалася про самогубство, але все ж таки повернулася додому. Це закінчилося істерикою. Для Хелен зрив став початком довгого шляху до повного одужання.
Симптоми "вигоряння" часом нагадують депресію, але медикаменти не допомагають, наголошує Борисенко. Вона радить радикально змінювати спосіб життя. Дуже важливо навчитися відрізняти позитивний стрес від негативного. Для багатьох біди починаються з переконання, ніби без напруги сил нічого в житті не досягнеш.
"При напрузі сил продуктивність праці зростає, але не нескінченно. У стані стресу женешся за колишньою "морквиною" - нагородою за працю, якою вона тобі бачиться. А потім виявляєш, що продуктивність знижується: докладаєш більше зусиль, але якість зробленого падає. Так починається "Вигоряння", - роз'яснила Борисенко.
У жінок у цій ситуації розвивається скептичне та негативне ставлення до життя. Відчуття, що ними всі нехтують, формує "комплекс мучениці" – жінка скривджена на весь світ і вважає дратівливість виправданою, зауважує Борисенко.
"У стані пригніченості, спричиненому стресом, мозок починає працювати інакше. Включається "центр страху", змінюється діяльність лобових часток, ми втрачаємо контроль над своїми емоціями", - зазначає психолог. "У кожному з нас живуть Джекіл та Хайд, і в стані стресу Хайд виривається назовні". На роботі людина мусить стримувати свого внутрішнього Хайда, але вдома зриває зло на близьких. Так "вигоряння" отруюєвзаємини.
Борисенко сама 10 років розривалася між наукою, вихованням двох дітей та роботою над книгами. "Вона усвідомила, що щось не в порядку, коли зрозуміла, що навіть у найрадісніші моменти нічого не відчуває", - пише газета.
Для працюючих матерів у сучасній ситуації, коли працювати доводиться, щоб прогодувати сім'ю, стрес особливо небезпечний, наголошує Борисенко. Вона радить жінкам економити час і жорстко виключити із життя все, що спонукає його розбазарювати.
Санні Моран після "вигоряння" змінила своє життя: завела особистого тренера, схудла, а тепер проводить семінари "Нова ти" для жінок, які страждають від тих самих проблем.