Пожирачі скель, Впорядковане вікі, FANDOM powered by Wikia
Монстри, плід союзу балрогів і так званої Підгірної Темряви - істоти, що просочилася з Нижніх світів у Середзем'ї на зорі його існування. Пожирачі виглядали як згустки темряви, що палахкотять жаром. Пересуваючись під землею, вони проплавляли скелі своїм тілом, при цьому відбувалися й дрібні вибухи, а на поверхні чути були наче удари тяжкого молота.
Монстри мешкали в печерах під Морією, нижче за рівні, освоєні гномами, але знаходилися в сплячому стані і ніяк не проявляли себе.
Після того, як Олмер став збирати Кільця назгулів, Пожирачі скель прокинулися від сну і рушили підземними шляхами до Сірих Гавань. Під час руху монстри зрідка робили щось на зразок видихів. Виділена ними субстанція виглядала як блакитна хмарка, що повільно піднімалася до поверхні по тунелях Морії і досягала житлових рівнів і поверхні як правило вночі. Усі, що перебували поруч, уві сні відчували нестерпний жах, депресію, бачили страшні сновидіння. Сплячі крізь сон усвідомлювали те, що відбувалося, але не могли повністю прокинутися і встати.
Це явище, причини якого довго залишалися невідомі, отримало назву Страху глибин. Саме через Страх глибин Морія була покинута гномами вдруге.
У 1721 році гном Торін організував експедицію до Морії для з'ясування причин появи Страху глибин. В експедиції брали участь п'ятнадцять гномів та хобіт Фолко. Супроводжували загін кілька арнорських слідопитів-людей, очолюваних Рогволдом. Експедиція отримала цінні відомості про те, що Пожирачі скель рухаються у напрямку до Сірих Гавань. Це дозволило попередити їхню появу. Найняті Керданом Корабелом гноми Місячних гір прорили тунелі назустріч монстрам, щоб пустити в них морську воду.
Пожирачі скель,наблизилися до Сірих Гавань до часу закінчення битви біля Сірих Гаванів. Морська вода, зіткнувшись із розпеченим тілами Пожирателів викликала гігантський вибух, який знищив навколишні землі. Внаслідок катаклізму сильно змінилися обриси західного узбережжя Середзем'я. Місце, де стояли Сірі Гавані, опинилося на дні моря, глибока вузька затока врізалася в материк, пройшовши на південь від Хобітанії. Пішла під воду також частина Місячних гір, що знаходилася ближче до Сірих Гавань.