Проблема співзалежності
Стикаючись із проблемою залежності, сім'я вибудовує найрізноманітніші захисні системи, серед яких: сімейні міфи, проекція, заперечення проблеми, замовчування проблеми, ізоляція, що посилюється, та ін. Самі того не усвідомлюючи, родичі підштовхують аддикту до зривів власною тривогою та очікуванням проблемної поведінки. У період «невживання» поступово зростають напруга в сім'ї, тривога, причіпки та підозри. Зрештою, напруга стає такою високою, що хтось не витримує — провокує конфлікт, що означає зрив.
У сім'ї із співзалежністю завжди порушено розподіл ролей та відповідальності. Аддикт дуже рідко бере на себе відповідальність за свої вчинки на себе. Він прагне перекласти всю провину за те, що відбувається на інших. У рамках відносин співзалежності можлива ситуація негласного «взаємного договору»: «я заплющую очі на твоє вживання, а натомість ти робиш те й те». Таким чином, дружина може підтримувати алкогольнозалежну поведінку чоловіка, якщо щоразу щось отримує за свою лояльність, наприклад, подарунки або гроші.
Можливі й відносини на кшталт «паралельного існування». Члени сім'ї та аддикт вдають, що кожен живе своїм життям, і в проблеми один одного абсолютно не втручаються. Такі відносини можливі у дистанційованих сім'ях, у яких чітко дотримуються умови окремого, автономного проживання. Члени сім'ї живуть як у гуртожитку. Вони мають лише одне спільне завдання — не виносити сміття з хати.
Незалежно від типу відносин, самопочуття членів співзалежної сім'ї неминуче погіршується. У членів сім'ї відбуваються такі зміни: • власне Я окремого члена сім'ї розчиняється у сімейній проблемі, відбувається фіксація на вживанні; • поведінка аддикту фактично повністю визначаєемоційний стан інших членів сім'ї; • у людей переважають афекти агресії, образи, провини, розпачу; • різко падає самооцінка та самоповагу, наприклад, приходить відчуття «ми погані, ми винні у всьому»; • посилюються лжеролі: жертви («за що мені такі муки»), рятівника («я врятую його, чого б мені це не коштувало»); • настає стан емоційного отупіння та апатії; відчуття ізоляції; • на тлі хронічного стресу неухильно погіршується здоров'я – загострюються соматичні хвороби, розвивається депресія.
Депресія небезпечна не лише тим, що вона знижує працездатність та погіршує самопочуття. Депресія може спричинити суїцидальну поведінку. Таким чином, проблема залежної поведінки окремого члена сім'ї розширюється до тотального сімейного розладу, що виявляється в прогресивно деструкції, що наростає.