Проблема визначення жанру казки
Є.Г. Корнишкова
Московський міський педагогічний університет.
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ЖАНРУ КАЗКИ. РІЗНІ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ І МІСЦЕ В НИХ КАЗОК РОАЛДА ДАЛА
Ця стаття є розповсюдженою на проблему identifying genre of fairy tale. У цьому матеріалі категоричні характеристики феєричних повідомлень, які випливають з екземплярів вісім джерел з визначенням феєричних слів. Відмінна якість з величезної мети є її надійною неймовірністю. Ця стаття також веде до думки про identifikation of literary fairy tale which corresponds to work of an author. Перші щирі розмови або мистецтва розмови як деякі висновки про те, що літератури приємні розмови були literal editing folk fairy tales, але nowadays art tale може бути divided in several classifications. З огляду на характеристики цих категорій Roald Dahl's tales can be put into narrative tale. Цей матеріал також веде до категорій narrative tale out of which the most є важлива комбінація реального і нереального й parody до реального світу, який показує all the drawbacks and imperfections of the real life.Феномен казки – це великий пласт цікавих та важливих явищ словесності, що вивчаються сьогодні у філософсько-культурологічному [Павлюченкова, 1984], лінгвостилістичному [Брандаусова, 2008], прагматичному [Вікулова, 2001] та інших аспектах.
М.М. Бахтін пропонував ділити жанри на первинні (прості) і вторинні (складні). Характеризуючи останні, він зазначав, що складні жанри проявляються переважно у письмових текстах; умовою їх виникнення обов'язково маєбути високорозвинене культурне спілкування. Вторинні жанри можуть включати різні первинні жанри, видозмінені в процесі їх формування [Бахтін, 1996: 164]. Ц. Тодоров трохи інакше розрізняв прості і складні жанри: «перші характеризуються наявністю чи відсутністю однієї структурної характеристики, другі – наявністю чи відсутністю сукупності цих характеристик» [Тодорів, 1997: 7]. Виходячи з вищесказаного,фольклорнуказку можна віднести допервинних жанрів, алітературну- довторинних.
Цікаво, що огляд словників синонімів української мови дозволив виділити цілу низку літературних аналогів казки: оповідь, переказ, байка, легенда, повір'я, анекдот, міф, притча, парабола, оповідання, вигадка.
З лінгвістичних позицій літературна казка почала розглядатися досить пізно, що, мабуть, стало наслідком несформованості єдиного розуміння літературної казки як самостійного жанру.
Роалд Дал (1916-1990) – популярний англійський письменник, двічі удостоєний почесної в літературному світі премії Едгара По. Казки для дітей займають хоч і не основне, але значне місце у творчості Р. Дала. Оскільки далі йтиметься про казки Роалда Дала, доцільно окремо зупинитися на специфіці англійської казки. Привертає увагу те що, що у англійської дослідницької традиції існують деякітермінологічні невідповідностіу сфері класифікації жанру літературної казки. Крім точного аналога українському терміну «літературна казка»(literary fairy tale),дослідники застосовують і більш загальні терміни, такі якchildren's literatureабоliterature for childrenабоfairy tale, modern fairy tale, modern hybrid fairy tale, fantasy,invented tale.Для позначення творів, написаних у вікторіанську епоху, використовуються терміниVictorian fairy tale,Victorian fantasy[Брандаусова, 2008: 46].
Казки Р. Дала класифікуються нами як казки-повісті, тому ми вважаємо за необхідне зупинитися докладніше на характеристиках саме цього поджанру.
Повість-казкаставить перед читачем складнішу задачу: на прикладі вигаданої ситуації пропонує йому розібратися в людських відносинах і самостійно навчитися розрізняти погане і добре в характерах та вчинках героїв. Повість-казка, з одного боку, створює уявний світ, а, з іншого боку, – розповідає про реальний світ.Поєднання казковості та реалістичностіі визначає специфіку цього різновиду літературної казки. Ця двоїстість проявляється на всіх рівнях – сюжетному, композиційному, стилістичному [Мещерякова, 2008: 103]. Нерідко зображення фантастичного світу носить різко негативний чи, навпаки, яскраво виражений позитивний характер. У першому випадку казкова реальність пародує дійсність, підкреслюючи тим самим її негативні сторони, у другому прямо протиставляється їй, також вказуючи на недосконалість світу, в якому живуть герої.