Рай», що пекло
Все, що ти маєш, — це від Бога. Ти розумієш це? Ні, ти про це забуваєш
Все, що ми маємо навколо, – це дари, які Бог дав нам, щоб ми дивилися на них і наш ум прямував до Нього. Щоб ми дивилися на Його дари, думали про Нього, дивилися на Його блага і думали про Нього, бо це Він дав нам їх. Він Подавець дарів, від Нього виходить все добре на землі і на небі: твоя дружина, твої діти, дім, здоров'я, все, що маєш, — це від Бога. Ти розумієш це? Ні, ти про це забуваєш.
Коли Адам уперше побачив Єву, то дуже зрадів і Єві, і Богові. Він ще більше полюбив Бога, бо сказав:
- Господи, як же Ти добрий! Ти дав мені Єву!
Він дивився на Єву, любив її, спілкувався з нею, але пам'ятав той момент, коли Господь представив її йому. І поки Єва була поряд з ним, Бог теж був поряд. Він не втрачав Бога, не почував себе автономним, не відчував себе відірваним від Бога. Єва зробила його ближче до Бога, а його зв'язок з Євою і любов, яка була в них між собою, була любов'ю, що підігрівала їхню любов до Бога, яка, у свою чергу, підігрівала їхню взаємну любов.
Ми живемо Божими дарами без Бога, не дякуємо Йому, не прославляємо, не пам'ятаємо про Нього
А ми втратили цей гарний зв'язок, цю гарну спадкоємність кохання і не живемо нею. Ми живемо Божими дарами без Бога, не дякуємо Йому, не прославляємо, не пам'ятаємо про Нього, забуваємо Його, а Він дав нам все і продовжує давати!
Один хлопець сказав мені, що любить одну дівчину і надіслав їй квіти, а вона повернула йому їх назад.
— Або вдруге, — каже, — я послав їй квіти, а вона мені нічого не сказала. Я чекав, що вона напише мені хоча б: «Дякую!», хотів показати їй, що не хочу, щоб ми розлучалися, і люблю її. Але вона меніне відповіла.
— А може, квіти не дійшли до неї?
— Ні, я дзвонив у квітковий магазин, і вони сказали, що відправили їх, замовлення було прийнято. Вона їх одержала. Та не відповіла мені. Вона не згадала про мене. Вона мене знехтувала.
Людина вражена. Те саме і Бог. Він закоханий у нашу душу, — так кажуть святі, що Бог любить нас надзвичайно сильно, — і якщо щось дає нам, то дає, щоб ми справдилися любов'ю до Нього. Тільки ми Його не любимо, ми дари Його беремо і забуваємо про Нього.
У нас є рай на землі, а наше життя перетворюється на пекло
Життя могло б бути раєм, але оскільки немає Того, Хто створив рай, адже ми вигнали Бога з раю, то як може існувати рай без Бога? Хіба можливо, щоб був рай без Нього, щоб ним не ходив Той, Хто є Творцем всього? Адам і Єва чули кроки Бога, бачили Його, раділи Йому, насолоджувалися Ним, жили разом з Ним, були з'єднані з Ним, це було чудово і перетворювало їхнє життя на рай.
А коли ми вивели Бога зі свого життя, все це стало пеклом. Ти бачиш речі і хочеш їх вжити, стаєш істотою, яка споживає, тобто: «Дай мені і це, дай і те, дай третє, дай четверте, щоб я все ось тут нагромадив, щоб я їв, щоб я поклав гроші в банк, щоб я купував машини, будинки». Жадібність. Душа не насичується. Душа не насичується цими речами, а ця окаянна людина, тобто ми, які гірші за неї, говоримо своїй душі: «Їж, душа моя!» (Див. Лк. 12, 19.).
У тебе є все, а тобі чогось не вистачає, бо тобі не вистачає Того, Хто прикрасив би це все
У тебе є все, а тобі чогось не вистачає, бо тобі не вистачає того, хто прикрасив би це все.
Дивись, не роби зараз помилкового висновку, ніби я відкидаю життя. Адже і один помідор може зробити тебе щасливим,якщо ти вмієш їсти його в Богові, з Божою благодаттю, з Богом, то це вже привід для щастя. Один помідор може спричинити те, що в тебе з очей потечуть сльози радості. Усього один помідор. А в тебе все є!
Найкращі частування, це різноманітність піци, всі смачні страви у світі — і щоб усе це перетворювалося на пекло? Щоб ти це їв, і воно перетворювалося на токсини? Щоб у тобі перетворювалося на отруту те, що ти їси? Тому що ти це їси, а воно тебе теж їсть. Тому що ти їси без любові, без молитви, ремствування, обурення, з конфліктами та лайкою. Ти його їж, а воно тебе не зміцнює, ти начебто відпочиваєш, а насправді втомлюєшся від такого відпочинку.