Ревнощі (Антоніна Корнєва)
Навіщо ти чиниш так зі мною, я ж вірна тобі, друже мій? Навіщо безглузді всі ці звинувачення І навіщо топити у вині сумніви? Ревнуєш ти мене даремно, Немає приводу, сам знаєш все прекрасно. Ти навидумував собі знову І злість твою, я не можу зрозуміти.
Немає в тебе ні серця, ні розуму, є тільки сила. Не чуєш ти мене, що б я не казала.
Навіщо мене ревниш без причин? Суперниками бачиш усіх чоловіків. Повір, любов свою я не зраджу. Ти кажеш, що бачив це сам, як я на вулиці з чоловіком говорила. І зробив висновок, що тобі я змінила. Але ж я просто з ним поговорила, Що в тому поганого, що тебе розлютило?
Немає в тебе ні серця, ні розуму, є тільки сила. Не чуєш ти мене, що б я не казала.
Живу я в нашому місті чимало років І у мене знайомих дуже багато. Повір, причин для ревнощів тут немає, Немає у цій зустрічі нічого поганого. Зовсім не хочеш ти мене зрозуміти. Клянуся, не думала тобі я зраджувати. Але злість тебе сумнівом глине, Сам Бог мені виправдатися не допоможе.
Немає в тебе ні серця, ні розуму, є тільки сила. Не чуєш ти мене, що б я не казала.
Буває так, що ревнощі, без причини, спалахує розум, спалює тіло чоловіка. А все лише тому, що він не вірить їй, Коханій жінці чи дружині своїй. А може бути зовсім інша причина,- Не вірить він у себе, ревнує чоловік. Ревнивець, він від почуттів своїх згоряючи, Зруйнує все навколо себе. Ревнуючи, він зовсім не розуміє, Що жінку нетактовно принижує. А якщо гордість жінки зачеплена, Вона може порушити пункт обітниці. Кіль він має право принижувати, Навіщо його любити і поважати. Сім'ю свою зруйнує без причини, Такий ось, невпевненийчоловік.