Рис2. Підготовка лижної траси на майданчику обмеженого розміру
Підготовка лижних трас
Проведенню навіть невеликих змагань, наприклад залікових для студентів при прийомі програмних нормативів з дисципліни «Лижний спорт», передує велика робота з підготовки трас змагань.
Спеціально підготовлену для пересування на лижах місцевість називають ЛИЖНОЮ ТРАСУ. Кількість і характер підйомів, спусків та рівнинних ділянок, їх чергування визначають той чи інший ступінь складності трас.
Лижні траси прокладають, як правило, на місцевості з пересіченим рельєфом, основними компонентами якого є підйоми, спуски та рівнинні ділянки. На трасі з різним рельєфом швидкість змагання змінюється від 2-3 м/с на підйомах до 14-16 м/с і більше на спусках.
Відміряну на трасі відстань називають ДИСТАНЦІЄЮ. Наприклад, 5-кілометровою трасою можуть проходити різні по довжині дистанції - 5, 15, 50 км і більше. В даний час перевагу віддають проведенню змагань, навіть на марафонські дистанції, по вкорочених трасах, що значно підвищує їхню видовищність і, отже, популярність. Довжина тренувальної та змагальної дистанції залежно від віку, статі та кваліфікації лижників може бути від 1-2 до 70 км та більше.
Два паралельно лижні сліди на трасі - це ЛИЖНЯ. Її параметри по ширині сліду, глибині та відстані між центрами кожного сліду регламентовані правилами змагань. При машинному способі підготовки трас ці параметри задаються спеціальним лижним різаком. Близький до цих характеристик слід залишає і група лижників при пересуванні незайманим сніговим покривом (якщо лижня прокладається людьми).
Сніжне полотно з однією або декількома лижнями - це ТРАСА ДЛЯ КЛАСИЧНОГО СТИЛЮ, ширина якої під час проведеннязмагань має бути не менше 3 м.
Добре укочене, досить жорстке снігове полотно шириною не менше 4 м і з лижньою збоку - це ТРАСА ДЛЯ ВІЛЬНОГО СТИЛЮ.
Довжину траси рекомендовано вимірювати вручну сталевим шнуром (рулеткою) довжиною близько 50 м, використовують також електронні вимірювальні прилади та дистанціоміри різної конструкції (вимірювальне колесо, наприклад). Кутові та висотні характеристики підйомів та спусків визначають кутомірними та висотомірними приладами.
На карті місцевості зображують СХЕМУ ТРАСИ, якою будують її профіль.
При побудові ПРОФІЛЮ ЛИЖНОЇ ТРАСИ вивчають масштаб карти, знаходять початок і закінчення траси, напрямок руху по ній, загальну протяжність, потім встановлюють найвищу та найнижчу точки на трасі. З урахуванням даних визначають розмірність координат.
Профіль лижної траси наочно відображає кількість, характерні ознаки, послідовність та поєднання підйомів, спусків, рівнинних ділянок на трасі, прокладеній по пересіченому рельєфу.
Основними характеристиками рельєфу лижних трас є такі показники (рис. 1): висота підйому (спуску) - Н; 2) максимальне піднесення - МС; 3) перепад висоти - НД; 4) сума перепадів висот - ТС; 5) довжина підйому (спуску) - 1; 6) середня крутість підйому (спуску) -
Сума перепадіввисот знаходиться додаванням висоти всіх підйомів, що є на трасі. У нашому прикладі:
ТЗ = Н1 + Н2 + Нз = 25 + 17 + 35 = 77 м.
Довжина підйому(спуску) визначається відстанню по горизонталі між крайніми точками схилу. П'ятикілометрова траса, зображена на рис. 1 включає підйоми довжиною I1 = 800 м, I2 = 480 м, Iз = 640 м і спуски протяжністю Iа = 700 м, Iб = 660м і Iв = 600 м.
Середня крутість підйому (спуску)знаходиться з відношення висоти підйому (спуску) до його довжини і виражається за правилами у відсотках: