Роваміцин таблетки
Роваміцин (Rovamycine)
Міжнародна назва: спіраміцин;
Основні фізико-хімічні характеристики : таблетки обох опуклих, круглої форми, біло-кремового кольору, вкриті оболонкою;
Склад. 1 таблетка містить 1500000 МО (міжнародних одиниць активності) спіраміцину;
1 таблетка містить 3000000 МО (міжнародних одиниць активності) спіраміцину;
допоміжні речовини: кремній дегідратований колоїдний, магнію стеарат, крохмаль прежелатинізований, гідроксипропілцелюлоза, натрію карбоксиметилцелюлоза, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171).
Форма випуску лікарського засобу. Пігулки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Макроліди. Код АТС – J01F A02.
Дія ліків. До спіраміцину чутливі такі мікроорганізми: Streptococcus spp., Метицилін-чутливі стафілококи (Staphylococcus aureus – має помірну чутливість); Branhamella catarralis; Bordetella pertussis; Campylobacter spp.; Corynebacterium diphtheriae; Coxiella spp.; Chlamidia spp.; Treponema spp.; Leptospira spp.; Actinomyces spp.; Eubacterium spp.; Porphyromonas spp.; Mobiluncus spp.; N. gonorrhoeae, N. meningitidis; Ureaplasma urealyticum; Legionella pneumophila; Toxoplasma gondii.
До препарату помірно чутливі: Haemophilus influenzae, Bacteroides fragilis, Vibrio cholerae; Staphylococcus aureus.
Резистентними до спіраміцину є: Enterobacteriaceae; Acinetobacter; Nocardia; Pseudomonas; метицилін-резистентні стафілококи.
Спіраміцин проникає та накопичується у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних та альвеолярних макрофагах). Ця властивість забезпечує ефективністьспіраміцину в лікуванні інфекцій, спричинених внутрішньоклітинними збудниками
Фармакокінетика. Всмоктування спіраміцину швидке, але неповне. На ступінь всмоктування спіраміцину при пероральному прийомі вживання їжі не впливає. Після прийому 6000000 МО спіраміцину максимальна концентрація у сироватці досягається через 1,5 – 3 год. і становить 3,3 мкг/мл. Ступінь зв'язування із білками плазми становить 10%. Період напіврозпаду в плазмі становить приблизно 8 годин.
Розподіл. Спіраміцин переважно потрапляє у легені (20 – 60 мкг/г), мигдалики (20 – 80 мкг/г), інфіковані пазухи повітря (синуси) (75 – 110 мкг/г), кістки (5 – 100 мкг/г). Проникає у грудне молоко. Спіраміцин не проникає у спинномозкову рідину. На 10-й день після закінчення лікування спіраміцином у нирках, печінці та селезінці концентрація препарату утримується на рівні 5 – 7 мкг/г. Біотрансформація спіраміцину відбувається у печінці з утворенням хімічно неідентифікованих, але активних метаболітів. Виділення. Дуже значна кількість препарату виводиться з жовчю: рівень концентрації спіраміцину у жовчі у 15 – 40 разів вищий, ніж у сироватці крові. Спіраміцин у значній кількості виводиться з калом. Менш від 10% введеної дози виводиться із сечею.
Показання для використання. Роваміцин застосовують для лікування та профілактики інфекційних захворювань, викликаних мікроорганізмами, чутливими до спіраміцину: захворювання ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, отит); бронхолегеневі захворювання (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позашпитальна пневмонія, включно з атиповими пневмоніями, спричиненими Chlamidia, Mycoplasma, Legionella); інфекції шкіри (бешиха, вторинні інфіковані дерматози, абсцеси та флегмони); інфекції встоматології; генітальні та урологічні негонококові інфекції (простатити, уретрити); захворювання, що передаються статевим шляхом: генітальний та екстрагенітальний хламідіоз, сифіліс, гонорея (у разі алергії до препаратів пеніцилінового ряду); токсоплазмоз (включно із токсоплазмозом вагітних). Роваміцин використовують також для профілактики менінгококового менінгіту у осіб, які мали контакт з хворими на менінгіт, та профілактики рецидивуючого ревматизму у осіб, які мають алергію на пеніцилін.
Спосіб використання та дози. Таблетки Роваміцину рекомендовано приймати в таких дозах: дорослим призначають: 6000000 МО - 9000000 МО на добу в 2 - 3 прийоми; дітям з вагою від 20 кг та більше: 1500000 МО на кожні 10 кг маси тіла на добу в 2 – 3 прийоми. Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (загалом 7 – 10 днів).
Профілактика менінгококових менінгітів: дорослим призначають 3 млн. МО кожні 12 годин протягом 5 днів; дітям з вагою від 20 кг та більше – 75000 МО на 1 кг маси тіла кожні 12 годин протягом 5 днів.
Побічна дія. З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея; в окремих випадках – псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції з боку шкіри (висипання, свербіж, кропив'янка), а також дуже рідко ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Іноді спостерігається тимчасова парестезія, дуже рідко відхилення від норми показників функції печінки, гострий гемоліз; поодинокі випадки васкуліту, зокрема пурпуру Геноха-Шенляйна.
Протипоказання. Алергія на спіраміцин чи інші складові препарату. Період годування груддю.
Передозування. у разі передозування промивають шлунок та проводять симптоматичне лікування. Специфічного антидотуне існує.
Особливості застосування. У хворих з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, оскільки виведення Роваміцину нирками становить менше 10% від введеної кількості препарату.
Грудне годування. Оскільки спіраміцин проникає у грудне молоко, при його застосуванні годування груддю слід перервати.
Вагітність. Безпека використання спіраміцину у вагітних не досліджувалась у контрольованих клінічних випробуваннях. Натомість є багаторічні відомості про безпечне використання спіраміцину у вагітних.
Враховуючи дуже рідкісні повідомлення про випадки гострого гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфату дегідрогенази, не рекомендовано застосовувати спіраміцин у цій популяції пацієнтів.
Пігулки Роваміцину 3000000 МО не слід застосовувати для лікування дітей з масою тіла менше 20 кг.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Рівень леводопи у плазмі зменшується при одночасному застосуванні з Роваміцином.
Умови та строки зберігання. Зберігати при температурі не вище +25°С у недоступному для дітей місці.
Термін придатності: Роваміцин 1500000 МО – 3 роки,