Що принесе нашій країні вступ до Європейського союзу
Прихильники вступу України до ЄС зазвичай наводять такі аргументи. Якщо Україна розташована в Європі, вона має увійти до «європейської родини», яка має величезну економічну та політичну вагу у світі, тим більше що так вчинили країни Центральної та Східної Європи. Членство в ЄС буде гарантією розвитку в Україні демократії за західним зразком та запорукою довготривалої політичної стабільності. Вступивши до ЄС, Україна отримає необмежений доступ до Єдиного внутрішнього ринку Союзу, де товари, послуги, капітали та фізичні особи пересуваються без жодних обмежень. Участь у ЄС значно покращить інвестиційний клімат у країні, різко зросте приплив в Україну західноєвропейських капіталів. Нарешті Україна як країна з нижчим рівнем життя, ніж у середньому по ЄС, отримає субсидії зі структурних фондів Союзу, можливо, їй також пом'якшать умови виплати зовнішнього боргу.
При цьому не беруться до уваги зобов'язання та обмеження, пов'язані з членством у ЄС. Так, вільний доступ українських товарів на європейський ринок одночасно означатиме необмежений доступ західноєвропейських товарів на наш внутрішній ринок. Укаїни ще до вступу до ЄС доведеться запровадити законодавство Європейського Союзу (acquis), яке матиме пріоритет над українським правом. українські компанії мають підкорятися рішенням Суду ЄС. Як і всі інші учасники Союзу, Україна щороку відраховуватиме до його загального бюджету 1,2-1,3% свого ВВП (зауважте, не доходів держбюджету).
Водночас субсидії з фондів ЄС, на які Україна могла б гіпотетично розраховувати, насправді набагато менша, ніж прийнято думати.
Половину всіх бюджетних коштів ЄС зараз «з'їдає» аграрна політика, за рахунок якої субсидується виробництво багатьох видівсільськогосподарської продукції, собівартість якої у ЄС набагато вища, ніж в інших країнах світу. Ініціатором та головним бенефіціантом цієї схеми є Франція, і думати, що вона добровільно відмовиться від півстолітніх завоювань, було б наївно. При розподілі коштів сільськогосподарського фонду ЄС (ФЕОГА) новачкам оголосили, що їхні дотації у перший рік членства становитимуть лише 25% від рівня дотацій, які належать нинішнім членам. Далі названий відсоток поступово наростатиме, і умови підтримки фермерів у старих та нових країнах-членах зрівняються у 2013 році. Тож українським трудівникам села не варто тішитись. У будь-якому разі їхні претензії враховувалися б тільки в порядку черги, тобто після задоволення запитів численних польських селян, інтереси яких для ЄС є важливішими.
Ще 35-40% бюджету ЄС йде на регіональну політику, тобто на підтримку менш благополучних країн та регіонів. Нинішні «бідні» країни ЄС – Іспанія, Португалія, Греція та частково Ірландія, які отримують субсидії зі спеціально створеного для них Фонду Згуртування, дали добро на прийом нових «бідних» лише за умови, що розмір цих пільг залишиться незмінним. Одночасно в обіг було введено тезу про «низьку поглинаючу здатність» перехідних економік. Органи ЄС вирішили, що надто великі фінансові вливання призведуть до зростання інфляції і таким чином погіршать загальні економічні показники розширеного союзу. Яку суму з регіональних фондів ЄС могла отримати Україна? Якщо десяти країнам Центральної та Східної Європи, що нині вступають, виділено 23 млрд євро, а бюджет ЄС, як ми пам'ятаємо, не гумовий, то розраховувати більше ніж на 5, максимум 10 млрд не реально. Це чверть чи половина того, що нині втрачає Україна через відплив капіталу.
Декільказауважень про роль України в ЄС. У Раді розширеного ЄС (законодавчому органі Євросоюзу) Україна мала б 35 голосів, Німеччина, Великобританія, Франція та Італія – по 29 голосів, Іспанія та Польща – по 27 голосів, а решта країн – від 3 до 14 голосів кожна. Відповідно до чинних процедур, щоб провести в Раді вигідне їй рішення, Україні доведеться вступити в коаліцію з 13 або з 17 державами (якщо її не підтримають хоча б дві великі країни). Інакше кажучи, незважаючи на свої розміри, Україна не зможе поодинці впливати на політику Союзу. І ще один аспект. Голоси у Раді розподіляються залежно від чисельності населення та розміру ВВП, при цьому квоти малих країн навмисно завищуються. ВВП України становить лише 3% від ВВП нинішніх 15 країн ЄС, тому в Раді вона отримає один голос на 4 млн осіб, Німеччина має один голос на 2,8 млн осіб; Великобританія, Франція та Італія – приблизно 2 млн; Австрія, Бельгія, Греція, Чехія, Угорщина, Болгарія, Словаччина – на 0,8 млн.; Литва та Латвія – на 0,5 млн; Естонія – на 0,3 млн. При такому співвідношенні інтереси українців будуть представлені в керівництві ЄС набагато гірше, ніж інтереси будь-якої іншої нації.
Вступивши до Євросоюзу, Україна буде зобов'язана запровадити на зовнішніх кордонах митний тариф ЄС та автоматично втратить право укладати торговельні договори з третіми країнами, наприклад, із державами СНД, Китаєм, Японією. Ці функції перейдуть до Брюсселя, котрим дані географічні зони мають зовсім інше значення, ніж для Укаїни. На планах інтеграції до СНД буде поставлено хрест, від чого в довгостроковому плані постраждає не лише Україна, а й сам Євросоюз, оскільки без України пострадянський простір політично, культурно та економічно виглядатиме зовсім інакше, ніж із нею. Можливістьрізноманітних деформацій там значно зросте.
Одразу після вступу до ЄС Україна має щороку подавати на затвердження Ради програми свого економічного розвитку. Рада та Комісія контролюватимуть хід виконання цих програм, і ухвалюватимуть рішення про те, наскільки вони відповідають спільним завданням Євросоюзу. Через якийсь час після вступу до ЄС Україна буде зобов'язана увійти до валютного союзу. Після цього кроку Банк України втратить право проводити власну грошово-кредитну політику, відсоткові ставки та розмір емісії визначатимуться у Франкфурті-на-Майні. Одночасно на Україну поширяться правила Пакту стабільності: якщо дефіцит її держбюджету в якийсь рік перевищить 3% ВВП, країна штрафуватиме до 0,5% ВВП.
Модель ринкової економіки, що створюється в Україні, не може співпадати із західноєвропейською - для цього немає об'єктивних причин. Американська, японська та європейська моделі сильно відрізняються одна від одної, кожна має свою логіку, точки опори та інституційні структури, що багато в чому задає характер та динаміку економічного розвитку. «Нові індустріальні країни» і Китай створили свої, ні на що не схожі способи ринкового господарства, поєднавши ті чи інші західні елементи із суто національними, часом архаїчними. У 2002 році Україна зіткнулася з проблемою надвиробництва зерна, хоча переважна частина сільських господарств досі не передана до рук приватних фермерів (на чому завжди наполягали західні експерти), а це багато про що говорить.