Шуруп-шпилька або шпилька сантехнічна
Конструктивно сантехнічна шпилька являє собою металевий стрижень з різьбленням на кінцях. На хвостовику з одного боку нарізане метричне різьблення, а з іншого різьблення шурупа. Між різьбленнями розташований шестигранник, який необхідний для відповідного типу ключа для вкручування шпильки.
З торця шпильки на хвостовику знаходиться додатково отвір під ключ TORX. Цей ключ застосовується там, де потрібні великі зусилля, щоб довернути шпильку. Ключ зазвичай продається в комплекті із набором шпильок для кріплення певних деталей сантехніки. Аналогів у вітчизняній промисловості немає.
Характеристики сантехнічних шурупів
Шпилька сантехнічна виконується із сталі класу міцності 4.8, звичайне покриття – цинкове. Розміри шпильок коливаються у великому діапазоні – від 6х60 (мм) до 10х200 (мм). Постачаються шпильки в комплекті з виробами або партіями по 50 або 100 штук із ключами TORX.
Застосування шурупа-шпильки
Застосовують шпильку в основному тільки в сантехнічних роботах: кріплення хомутів труб, унітазів, раковин та іншої сантехніки. Встановлюють шпильку в будь-якій твердій поверхні матеріалів: бетон, цегла, камінь, дерево та інші. Монтаж здійснюється в залежності від матеріалу, куди кріпиться шпилька.
Звичайний спосіб - свердління отвору під дюбель та забиття дюбеля, потім в дюбель вкручують шпильку (як звичайний шуруп). Шпильку повертають за допомогою шестигранного ключа, використовуючи середню частину шпильки у формі шестигранника. У дереві кріплять безпосередньо, просвердливши отвір меншого діаметра.