Синдром. розвідка школа життя
Пересуваєшся по зеленці безшумно… Повільно, навпочіпки, переступаючи з п'яти на носок. За кожен крок по кілька хвилин слухаєш. Ідеальне взуття для розвідника – це кроси чи кеди. Розвідник у берцях – це не розвідник. У мене досі лежать мої совдепівські кеди. Я їх навіть не мив жодного разу, можу показати, вони досі в тому бруді та пилюці. У поганому чеченському бруді. Нас – розвідку піхоти вважали чмошниками. Ми наче штрафбат який… Десантура нас за людей не рахувала. Та ми й не в образі... Чого власне ображатись? Жести розвідки ... Дивись, слухай і запам'ятай - стане в нагоді в житті. Все чого мене вчила розвідка, все знадобилося. Завдяки цьому я й вижив. …стиснутий назовні кулак – мовчати! Пальцями у вічі, а потім обвести рукою – сектор огляду. Пальці на лівому погоні – перевага ворога, правому - наше. Кенгут, дві упаковки бинту та промедол – це необхідність! Як вода. Одного нашого зачепило. Уламок зачепив яремну вену. Перев'язували не думали про гігієну. Руку в пісок опустиш, щоб краще було тертя і візьмеш вену. Кенгутом перетягнеш... У бійця обличчя набрякло, але потім минуло. Потім його у шпиталі рятували. Сепсис розпочався. Ми ж брудними руками… Своєї смерті ти не бачиш і не усвідомлюєш. Смерті ворогів ти радієш. Поки живий не треба боятися смерті, бо вона твій кінцевий пункт. І що рано чи пізно ти до нього прийдеш, питання лише як? Коли вмирає друг – його смерть сприймається як втрата, але усвідомлюється якось інакше. Якщо загинув, значить виконав свій обов'язок, а якщо живий, то все ще винен. А якщо маєш, то на громадянці тобі робити нічого. А якщо розібратися, то кому ми повинні і що ми маємо? Перед ким нам борг сплачувати? І чому хлопці лишилися там, а я тут? Вони що більше повинні? До мене мої хлопці ночамиприходять. Розмовляють зі мною, але не звуть. Я їм кричу ПРОЩЕ!, але вони відповідають, що НІЧОГО ЇМ МЕНІ ПРОЩАТИ! І ЩО Я МАЄ ЖИТИ ЗА НИХ! Занадто важка ноша, хлопці. Вибачте. Зараз мовчи... А краще випий зі мною...
Він налив і випив. Стоячи мовчки, без закуски. А потім прихилив коліно, притиснув руку до серця і заплакав.