Сінгапурське метро
Якщо ви думаєте, що Сінгапур місто майбутнього і готівка вам ні до чого, скрізь можна розплатитися карткою, то це дуже велика помилка. Ми зіткнулися з цією проблемою, коли вирішили скористатися послугами метро і доїхати від аеропорту до центру міста. Підійшовши до автомату з продажу ми не зрозуміли як можна оплатити проїзд по карті, тому всі POS-термінали були не активними. Ми пішли назад у зону прильоту, у пошуках банкомату. Тільки з 4 спроби в різних ATM пристроях, нам вдалося зняти 50$. Як виявилося пізніше, у місті найдрібніші купюри були 200$, нам стільки грошей було не потрібно, якщо врахувати, що ми приїхали лише на 2 дні. (До речі бажано мати кілька карток різних банків з різними платіжними системами та різними способами оплати. Т.к десь не проходила mastercard, а десь не сприймалася Visa з чіпом.) Спустившись назад, ми зрозуміли, що автомат з продажу квитків приймає тільки купюри по 5 та 10. Ми побігли назад у зону прильоту у пошуках розміну. Витративши 50 хвилин на «операцію потрап у метро» ми вирушили до міста.
Метро повністю автоматизоване. Вартість квитка залежить від відстані. Тому квиток не можна викидати до кінця поїздки, оскільки він знадобиться на виході. Всюди в метро висять таблички, що не можна робити і всюди стоять камери.
Сидіння в метро розділені за кольором і там, де є табличка місця для літніх та інвалідів, їх намагаються взагалі не позичати, а якщо вже й зайняли, то при необхідності звільняють їх для тих, кому ці крісла призначаються.
Покупка квитка на метро в Сінгапурі.