Скарбничка - Сценки на свадьбу
Надіслав Павло Горбенко
Чоловік: Послухай, люба, я не як не зрозумію, чому у нас у залі стільки років коштує ця шафка?
Дружина: Ну, любий! Адже цю шафку подарували нам на весілля. Він такий симпатичний і прикрашає кімнату.
Чоловік: Ну, а користь від нього якась?
Дружина: Ну, ти іноді кладеш на нього свої книги та газети.
Чоловік: Для цього не варто тримати його в хаті. Та й тобі роботи скільки: постійно пил витирати. Ого, так у нього є дверцята! То вона ще й відкривається! Чи можна зазирнути?
Дружина: Звісно, зазирни.
Чоловік: Ну і ну. І що це відро з яблуками ту робить? Йому не тут місце, а на кухні.
Дружина: Ну, так! Простим на кухні, а це особливі яблука.
Чоловік: І що ж у них такого особливого? Такі ж червоні яблука, як і решта.
Дружина: А ось послухай. Щоразу, коли я серджуся на тебе, я кладу в це відро яблуко.
Чоловік: Ну треба ж, подумати тільки, за 25 років моя дружина на мене гнівалася всього три рази. А що ще є в цій шафці?
Дружина: А ти подивися.
Чоловік: Ого! Гроші! Чудово, що-небудь купимо
Дружина: Так і гроші особливі.
Чоловік: Ну от залагодила: яблука особливі, гроші особливі, все особливе. То що ж особливого у цих грошах? Те, що я їх заробив?
Дружина: Щоразу, коли це відро наповнювалося догори, я продавала яблука, а гроші складала у шафку.
Чоловік: І скільки ж тут нагромадила? Треба ж! Одні сотенні: 100,200,300,400, ого 700,900. Жінко, невже я так тебе часто засмучував. (Вона мовчки киває головою)
Чоловік: А давай ми таку шафку молодим подаруємо.
Дружина: Та навіщо їм у хаті непотрібні речі? Сердиться вони не будуть один на одного!