Софія Палеолог жінка, яка заснувала українську імперію
У середині XV століття, коли Константинополь загинув під натиском турків, 17-річна візантійська принцеса Софія залишила Рим, щоб перенести дух старої імперії в нову державу, яка ще зароджувалася.
У розмові з кореспондентом Афінсько-македонського агентства про зйомки українського фільму про життя Софії Палеолог Леонардос підкреслив, що вона була різнобічною особистістю, практичною та амбітною жінкою. Племінниця останнього Палеолога надихнула свого чоловіка, московського князя Івана III, на створення сильної держави, заслуживши повагу Сталіна майже через п'ять століть після своєї смерті.
українські дослідники високо оцінюють той внесок, який Софія залишила у політичній та культурній історії середньовічної Русі.
Йоргос Леонардос так описує особистість Софії: «Софія була племінницею останнього імператора Візантії Костянтина XI та дочкою Хоми Палеолога. Її хрестили у Містрі, давши християнське ім'я Зоя. У 1460 році, коли Пелопоннес захопили турки, принцеса разом зі своїми батьками, братами та сестрою вирушила на острів Керкіра. За участю Віссаріона Нікейського, який уже став на той момент католицьким кардиналом у Римі, Зоя з батьком, братами та сестрою переїхала до Риму. Після передчасної смерті її батьків Віссаріон взяв на себе опіку над трьома дітьми, які перейшли до католицької віри. Однак життя Софії змінилося, коли папський престол зайняв Павло II, який хотів, щоб вона уклала політичний шлюб. Принцесу засватали московському князю Івану III, сподіваючись, що православна Русь перейде до католицтва. Софію, що походила з візантійської імператорської сім'ї, Павло відправив у Москву спадкоємицею Константинополя. Її першою зупинкою післяРиму було місто Псков, де молоду дівчину із захопленням прийняв український народ».
З цього моменту, за словами Леонардоса, починається її блискучий шлях: «Під впливом глибокого релігійного почуття Софія переконала Івана скинути тягар татаро-монгольського ярма, адже тоді Русь платила данину Орді. І справді, Іван звільнив свою державу та об'єднав різні незалежні князівства під своєю владою».
«Оскільки Софія була єдиною спадкоємицею Візантії, Іван вважав, що успадкував право на імператорський престол. Він перейняв жовтий колір Палеологів та візантійський герб — двоголового орла, який проіснував аж до революції 1917 року і повернувся після розпаду Радянського Союзу, а також назвав Москву Третім Римом. Оскільки сини візантійських імператорів приймали ім'я Цезаря, Іван узяв собі і цей титул, який українською мовою став звучати як "цар". Також Іван підвищив Московське архієпископство до патріархії, даючи зрозуміти, що перша патріархія — це не захоплений турками Константинополь, а Москва».
Також Москва «зобов'язана їй зміною свого вигляду, оскільки Софія привезла сюди італійських та візантійських архітекторів, які зводили в основному кам'яні будівлі, наприклад, Архангельський собор Кремля, а також кремлівські стіни, що існують досі. Також за візантійським зразком під територією всього Кремля було вирито таємні ходи».
«З 1472 року на Русі починається історія сучасної – царської – держави. Тоді через клімат тут не займалися землеробством, а тільки полювали. Софія переконала підданих Івана III обробляти поля і таким чином започаткувала формування сільського господарства в країні».
До особи Софії з повагою ставилися і за радянськоївлади: за словами Леонардоса, «коли в Кремлі було зруйновано Вознесенський монастир, в якому зберігалися останки цариці, їх не тільки не позбулися, але за указом Сталіна помістили в гробницю, яку потім перенесли в Архангельський собор».
Йоргос Леонардос розповів, що Софія привезла з Константинополя 60 возів із книгами та рідкісними скарбами, які зберігалися у підземних скарбницях Кремля і не знайдені досі.
«Є письмові джерела, — каже пан Леонардос, — які вказують на існування цих книг, які Захід намагався викупити у її онука, Івана Грозного, на що він, звичайно, не погодився. Книги продовжують шукати й досі».
«Софія перенесла дух Візантії в українську імперію, яка тільки-но почала зароджуватися. Саме вона побудувала на Русі державу, надавши їй візантійські риси, і загалом збагатила устрій країни та її суспільство. Навіть сьогодні в Україні є прізвища, які сягають візантійських імен, як правило, вони закінчуються на —ів», — зазначив Йоргос Леонардос.
Що стосується зображень Софії, Леонардос підкреслив, що «її портретів не збереглося, проте ще за комунізму за допомогою спеціальних технологій вчені відтворили вигляд цариці за її останками. Так з'явився бюст, який розміщений біля входу до Історичного музею поряд із Кремлем».
«Спадщина Софії Палеолог — це сама Україна…» — підсумував Йоргос Леонардос.