Сталева вата

Хочу коротко висвітлити застосування мною вищезгаданого матеріалу під час виготовлення друкованих плат. На жаль в українській Вікіпедії статті про неї не знайшов, тому можу послатися лише на німецьку статтю Stahlwolle. До речі, англійською є теж: Steel wool.

Дуже короткий переклад-витримка: «Через специфіку її виробництва волокна цієї вати набувають гострих кромок, які функціонують на кшталт шабера.» З особистого досвіду: на відміну від «нульовки» не залишає глибоких подряпин на поверхні. Звичайно слово «глибоких» тут дійсно треба укласти в лапки. Однак з огляду на товщину мідного шару на ПП ці подряпини можуть виявитися глибокими. Все відносно :)

Ось так виглядає придбана мною кілька років тому в одному з «залізних» магазинів (вже й не пам'ятаю в якому) металу.

Від цього «мотка» відриваю невеликий шматочок і, придавлюючи пальцем (або пальцями) до поверхні, тру заготовку. Рухи слід проводити поперек волокон вати. Та й зрозуміло: гострі кромки розташовані вздовж волокон. При обробці поверхні шматочок вати з часом скрашується в пил і скочується в грудку тим швидше, чим шорсткішою спочатку була поверхня. Для грубіших робіт краще обзавестися сталевою ватою грубішої «зернистості». Нею можна зачищати лако-фарбове покриття, окислені поверхні та багато іншого, зокрема, мідь на П.П. Загалом, досить універсальний засіб.

Відповідної термінології в українській мові, на жаль, не володію. Хто знає – підкаже. А поки що сподіваюся, що пояснив зрозуміло.

Тут, порівняння, ліва частина ошкурена нульовкою, а права (включаючи середину) — металуватою.

Нею ж знімаю і роздавлений та розмазаний тонер.

Також зачищаю плату після травлення.

Після такого очищення тонера практично немає необхідності в змиванні його ацетоном. У гіршому випадку потрібна дуже легка змивка.

На закінчення кілька слів про Т.Б. При такому «шліфуванні» утворюється дуже дрібний пил як від заготівлі, так і від самої вати. Уникайте потрапляння цього пилу в очі і не вдихайте його!