Стало відомо, що влада приховувала про ЧАЕС
Зазначається, що АЕС, яка зводилася ударними темпами, викликала занепокоєння експертів та інженерів ще до аварії. Екс-директор архіву СБУ, історик Володимир В'ятрович повідомляє, що вже через два роки після запуску в експлуатацію першого з чотирьох енергоблоків у КДБ СРСР почали надходити доповіді про технічні вади новобудови.
Також, згідно з розсекреченими даними з архівів СБУ, у період з 1983 по 1985 р.р. через неякісні будівельно-монтажні роботи, порушення технологічної дисципліни, правила радіаційної безпеки на станції сталося п'ять аварій та 63 відмови обладнання.
Також йдеться про те, що аварія на ЧАЕС сталася під час проведення експерименту щодо вивчення можливості використовувати інерцію ротора турбогенератора для вироблення електроенергії на випадок, якщо у майбутньому реактор аварійно зупиниться.
Згідно з інформацією, експеримент мав проводитися на потужності реактора 700 МВт, але перед його початком рівень потужності впав до 30 МВт. Оператор намагався відновити потужність, але до потрібного рівня її так і не довів, експеримент почали проводити за відсутності мінімально потрібної потужності.
Офіційною версією причини аварії стало аварійне вимкнення реактора.
За словами заступника головного інженера станції з експлуатації Анатолія Дятлова, який перебував у момент аварії у приміщенні пульта управління енергоблоку, всі дії оператора були раніше передбачені на інструктажі та зроблені у штатному (а не аварійному) режимі для глушіння реактора.
Крім того, після натискання аварійної кнопки сталося два вибухи з інтервалом у кілька секунд, внаслідок яких сталося руйнування реактора.
Пізніше Дятлова визнали одним із винуватціваварії на ЧАЕС його засудили до десяти років колонії загального режиму.
Зазначається, що покладання провини на персонал ЧАЕС підтримали Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин катастрофи, суд, КДБ СРСР, який проводив власне розслідування і навіть МАГАТЕ.
Проте, майже через 20 років МАГАТЕ у своєму звіті визнала помилковість тверджень минулої доповіді щодо ЧАЕС. Організація підтвердила, що більшість дій операторів відповідали прийнятим на той час правилам або не вплинули на розвиток аварії. У той же час фахівці з ядерної безпеки відзначили вкрай низьку «культуру безпеки» на АЕС, що вибухнула.
Таким чином, у доповіді МАГАТЕ за 1993 рік йдеться про те, що в день перед аварією четвертий енергоблок ЧАЕС працював із низкою змінених показників – відключеною системою аварійного охолодження реактора та зниженим оперативним запасом реактивності (ОЗР).
Експерти також зазначають, що персонал АЕС не поінформував про небезпеку роботи в змінених умовах. До аварії ОЗР був менший за дозволене регламентом значення, але оператори не знали поточного значення ОЗР і тому не знали, що порушують регламент.
Потім інформація про аварію надійшла до рятувальників.
«Коли я почув про вибух, ніхто не сказав, що рівень радіації був небезпечним для життя. Це були часи колишнього Радянського Союзу, і влада приховувала від нас інформацію про небезпеку. Рівень радіації, де я працював, вже був дуже небезпечним. Я був у групі з 20 осіб, і лише шестеро з нас зараз ще живі», – розповів журналістові Wired ліквідатор Валерій Забаяка.
Також видання повідомляє про те, що за 20 хвилин після моменту вибуху на ЧАЕС до місця подій прибули співробітники КДБ з Прип'яті. "Я подзвонивначальнику управління, генералу Бикову, доповів ситуацію, на 2 години ночі він знав. Після цього треба, щоб блок зупинився і вийшов із йодної ями, і вони цього не зробили. Це робиться протягом 48 годин. І почали піднімати блок – ось одна із причин», – повідомляє екс-начальник Прип'ятського міського відділу КДБ УРСР Віктор Колочко.
У КДБ зазначають, що одразу після аварії будь-які документи про подію засекречували, щоб не було паніки. Через два дні після аварії було зроблено два перші знімки зруйнованого реактора: одна з копій потрапила на стіл Михайла Горбачова, друга залишилася в українському комітеті.