Сурогатна вагітність
Проблема безпліддя в Україні все більше посилюється, незважаючи на активні пошуки рішень, сучасні, найчастіше дорогі медичні технології, обмін досвідом з іншими країнами. За даними статистики, близько 20% сімей позбавлені можливості дітонародження. Опустивши етичну сторону проблеми, можна стверджувати, щосурогатне материнство - найдієвіший спосіб вирішення проблеми, що дозволяє забезпечити появу світ здорового потомства.
Сурогатною вагітністю називають ту вагітність, коли жінка виношує плід, чужий їй у генетичному плані. Однак під цим терміном мають на увазі кілька ситуацій. Якщо яйцеклітину однієї жінки в штучних умовах запліднюють сперматозоїдами чоловіка, а потім підсаджують в матку другої жінки, при цьому заздалегідь обмовляється, що роль сурогатної матері полягає тільки у виношуванні та народженні плода, тобто надалі вона не претендує на зв'язок з народженою нею дитиною. Друга ситуація, коли жінка виношує плід після штучного запліднення її яйцеклітини спермою чоловіка, а потім передає дитину до іншої сім'ї. Власне, в останньому випадку вона є біологічною матір'ю плода. Відомі випадки, коли в ролі сурогатної матері виступала мати для своєї дочки, народжуючи власного онука. Безпрецедентна ситуація мала місце нещодавно, коли жінка народила дитину, використавши сперму її загиблого сина.
У певному сенсі сурогатне материнство практикувалося ще в давнину, коли, наприклад, безплідні імператриці бажаючи продовження потомства приймали рішення про народження спадкоємця від рабині, приймаючи та виховуючи дитину як власну. Про подібні випадки є навіть згадки у Старому Завіті. У Стародавній Греції, Римі, Китаї також широко практикувалося те, щоми зараз називаємо сурогатним материнством.
Те, чому навколо ідеї сурогатної вагітності ведуться такі відчайдушні дебати в пресі, уряді, церкві, цілком зрозуміло. З появою прогресивних технологій, як-от екстракорпоральне запліднення, з'явилася можливість мати дітей у сім'ях гомосексуалістів. Крім того, широко відомі випадки, коли відомі кіно- чи теледіви погоджуються на сурогатне материнство лише тому, що не бажають переривати кар'єру чи псувати фігуру. І, звичайно ж, величезну роль у тому, що явище сурогатного материнства розглядається більшістю як проблема, а не як вирішення іншої проблеми, є безліч конфліктних ситуацій, коли сурогатна мати починає самовільно, маніпулюючи вагітністю, змінювати правила договору, висувати нові вимоги, претендувати на дитини.
До речі, у багатьох країнах сурогатне материнство заборонене законом, в Україні ж правове регулювання цього питання цілком лояльне. Однак і в нашій країні заборонено вдаватися до сурогатної вагітності в тому випадку, коли пара може самостійно зачати, виносити та народити дитину.
До жінки, яка претендує на роль сурогатної матері вимоги такі:
- вік між 20 та 35 роками;
- наявність власної здорової дитини;
- відсутність захворювань, зокрема психічних.
Показанням, якщо так можна сказати, до сурогатного материнства для сімейної пари є:
- відсутність з будь-яких причин матки у жінки;
- злоякісна пухлина матки;
- невдалі спроби ЕКЗ;
- звичне невиношування вагітності;
- наявність абсолютних протипоказань до виношування вагітності.