Тактичний аналіз матчу «Наполі» – «Ювентус».
Зіткнення стилів у нічиїй Наполі з Ювентусом
Дві найкращі команди Італії зіштовхнулися у протистоянні стилів.
Наполі грав у той же футбол, що й завжди, під керівництвом Мауріціо Саррі, тоді як «Ювентус» віддав перевагу низькому захисному блоку з великою кількістю контратак. Незважаючи на пропущений гол на початку, Наполі мав перевагу більшу частину гри, завдяки їхньому руху на лівому фланзі та пресингу, який ускладнював атаку Ювентуса.
Глибокий захисний блок Ювентуса
Алегрі намагався стримати атаку Наполі за допомогою компактної гри без м'яча, що у схемі нагадує 4-4-1-1 / 4-4-2. Ювентус рідко намагався організувати високий пресинг на половині поля Наполі, і якщо вони намагалися, то швидко опускалися назад, якщо першу лінію їхнього пресингу було пройдено. З цієї ж причини вони рідко виходили за межі свого захисного блоку, воліючи зосередитися на більшому тиску всередині. Великий акцент був зроблений на компактності як у вертикальній, так і горизонтальній з особливо вузькою четвіркою півзахисту. У цьому щільному блоці півзахисники могли використовувати персональні орієнтування для підтримки компактності, блокуючи лінії передач.
Такий підхід був досить ефективним для блокування будь-яких вертикальних переміщень гравців Наполі. Компактність захисного блоку, яка часом нагадувала сучасні 4-4-2-0, дозволяла мати перевагу у центрі поля. Це було важливо для того, щоб заблокувати доступ Наполі до простору перед штрафним майданчиком, і якщо Інсіньє або Мертенс отримували м'яч між лініями, то вони могли швидко прорватися до штрафного майданчика.
Коли Наполі в атаці став грати ширше, лінія півзахисту Юве при обороні орієнтувалася на м'яч, зберігаючи короткевідстань між гравцями, але Маркізіо іноді виходив трохи вищим, щоб перекривати лінії передач у вільний простір. Це досить сильно заважало діагональним перекладам одному з найкращих флангів у сучасному футболі. Хоча це не повністю перекрило лівий фланг Наполі, Ювентус чинив добрий опір і зменшив кількість моментів, які неаполітанці могли б створити, граючи глибоко.
Одним із цікавих елементів була загальна асиметрія всередині захисного блоку. Манджукіч, граючи лівого вінгера, у відносно новій для себе ролі, часто залишався дуже глибоко і близько до свого фулбека, тоді як Леміна дуже часто грав у півзахисті і рідко опускався назад. Найімовірніше, це була реакція Алегрі на асиметричне становище гравців Наполі на фланзі. Ліворуч м'яч переміщався повільніше, частою комбінацією була Кулібалі-Стрініч. Це означає, що підтримка балансу та компактності важлива для блокування циркуляції м'яча, яка зазвичай є динамічною та складною. З іншого боку, праворуч Наполі грав прямолінійно, через швидкі прориви по діагоналі та вертикалі. Щоб оборонятися проти такої гри, потрібно менше уваги приділяти компактності та балансу, а намагатися перекривати напрямок прямих атак, що й допомагає зробити Манджукіч, граючи так глибоко.
Наполі покращує гру з м'ячем
Внаслідок щільного захисту Ювентуса Наполі став грати трохи прямолінійніше, ніж зазвичай. Команда Саррі змогла зберегти володіння м'ячем, але щосили намагалася створити розриви між лініями. Якщо вони й намагалися грати низом, то покладалися на дріблінг Інсіньє.
Тим неменш, вони домінували в грі завдяки своєму контролю над м'ячем і використанню пресингу, щоб обмежити розвиток багатьох атак Ювентуса. Потім, після перших 30 хвилин, Наполі почав покращувати і прискорювати гру з м'ячем, намагаючись розтягнути оборону Юве. Вони, як і раніше, були зосереджені на гру в напівфлангах, і іноді їм вдавалося знайти Мертенса та Інсіньє проникаючими передачами через маленькі розриви. Один із способів, завдяки якому вони прорвали лінію півзахисту, полягав у тому, щоб спробувати порушити горизонтальну компактність Ювентуса і швидко зробити передачу вперед у розрив, що утворився.
Крім того, Наполі провокував Ювентус пресингувати, використовуючи грамотне володіння м'ячем. У той час, як Кальєхон та Мертенс блокували захисну лінію. У такій структурі Інсіньє і Гамшик були як завжди рухливі, відкриваючись між лініями і маніпулюючи суперниками. Третьою ланкою цієї структури був Стрініч, утрьох вони утворили трикутник, завдяки якому можна було створювати комбіації.
Ці зміни стали ключовими та допомогли зрівняти рахунок на 60-й хвилині. Спочатку вони створили простір за рахунок грамотної циркуляції м'яча, в першу чергу завдяки Інсіньє, який опустився трохи нижче, цей рух відвернув Леміна та Маркізіо від їхніх оборонних зобов'язань і надав Гамшику достатньо свободи для ривка та отримання пасу від Жоржіньо. Словак швидко відігрався з Мертенсом та забив м'яч.
Пресінг Наполі
На противагу стриманішому підходу своїх опонентів, Наполі, типово для себе, високо пресингував.Стратегія була досить ефективною, оскільки Ювентус пробив лише чотири рази по воротах суперника та рідко переходив на чужу половину поля. Нападники Наполі заважали білдапу гостей та пресингували аж до Буффона. Пресинг також був спрямований на зменшення впливу Бонуччі на гру.
Це відбилося на грі Мертенса, який пресингував набагато агресивніше, коли правий центральний захисник перебував з м'ячем у порівнянні з тим часом, коли м'яч мав К'єліні. До бельгійця часто приєднувався один із півзахисників, щоб створювати ситуацію 2v2 при пресингу, тоді решта команди грала глибше.
Ювентус став грати вертикальніше і налягати на довгі передачі, маючи Манджукіча та Ігуаїна як таргетменів, на додаток до цього, П'янич готовий був зіграти на підборі, але Наполі переривав спроби такої гри. Коли Юве намагався розігрувати м'яч низом від своїх воріт, вони були успішнішими, якщо для розіграшу опускався П'янич. Боснієць часто залишався один, тому що Наполі не міг пристосуватися до його руху вглиб, але найголовніше П'янич набагато краще діяв під пресингом, на відміну від Маркізіо та Хедіри, тому, я вважаю, що Ювентусу варто було більше задіяти боснійця у побудові атак.
Висновок
Можна порахувати, що Наполі не пощастило у цій грі, незважаючи на те, що більшу частину гри вони поступалися у рахунку. Вони набагато більше били по воротах і не дозволили створити якісних моментів після голу Хедіри. Проте варто відзначити гру Ювентуса в обороні, яка обмежувала команду Саррі у створенні моментів.