Тазові болі - діагностика та лікування в медичному центрі - Андріївські лікарні

Хронічний тазовий біль - це біль, який триває понад півроку і знаходиться нижче за пупок. Тазовий біль вважають як окремою нозологією, і симптомом інших захворювань.

Тазовий біль може викликатися певними гінекологічними та негінекологічними факторами.

Ендометріоз. При цій хворобі клітини ендометрію починають рости поза маткою. У цих клітин така ж реакція на гормональний менструальний цикл, як і у звичайного ендометрію – вони починають розростатися та відмирають, що є причиною кровотечі. Через те, що цей процес відбувається поза маткою, кров і відмерлі клітини не виходять натуральним шляхом, а накопичуються всередині черевної порожнини, що і є причиною утворення кіст і болю, що регулярно виникає.
Синдром застою крові в малому тазі, який викликаний застоєм крові в розширених через варикоз венах в ділянці матки та яєчників.
Напруга та спазм м'язів тазового дна, що викликають рецидивні болі в тазі.
Міома – пухлина доброякісного характеру, яка при розростанні викликає відчуття дискомфорту та тиску в тазі. При некрозі міоми утворюється різкий біль.
Залишки яєчника. В результаті гістеректомії, тобто хірургічного видалення матки та яєчників, маленька частина яєчника залишається невіддаленою. Через певний час у ньому починають утворюватися невеликі, але дуже болючі кісти.
Синдром роздратованого кишечника. Біль при синдромі подразненого кишечника локалізується у різних місцях, у тому числі й у ділянці тазу.
Психологічні чинники, наприклад, хронічний стрес і депресія, можуть стати факторами ризику для появи тазового болю. При цьому регулярні болючі відчуття ускладнюють лікування депресії і збільшують стрес - виникаєзамкнуте коло.
Інтерстиціальний цистит, що характеризується хронічним запаленням сечового міхура, а також частим сечовипусканням. При циститі виникають болі в тазі, пов'язані з переповненням міхура, що проходять при сечовипусканні.

Симптоми тазового болю

У разі синдрому хронічного тазового болю майже будь-якого походження жінки зазвичай скаржаться на посилену дратівливість, зниження працездатності, втрату сну та інтересу до навколишнього світу, знижений настрій, іноді утворюються депресивні та іпохондричні реакції. Тобто формується своєрідне «порочне коло»: біль – емоційні порушення – біль. Хронічні болі зазвичай з'являються в осіб певного складу характеру: тривожних, чутливих та недовірливих.

Діагностика тазового болю

Діагностика болю в тазовій ділянці відбувається шляхом дослідження аналізів сечі, проведення обстежень, виконується цистоскопія з біопсією та гідродистензією. Головні симптоми в діагностиці хронічного тазового болю:

Локалізація болю в надлонній області, зрідка поширюється на пахвинну область, область крижів та піхви.
Ступінь болю залежить від наповнення сечового міхура – за його наповненні біль збільшується.
Біль зменшується при сечовипусканні, потім знову починає наростати.

Лікування тазового болю

Лікар засновує свій діагноз на історії хвороби, обстеженні та результатах аналізів. Можливо, буде поставлено діагноз ендометріозу, слизового коліту або маткової фіброміоми. Залежно від діагнозу лікування включає:

зупинення овуляції, якщо гормональні зміни посилюють симптоми;
антибіотичну терапію при слизовому коліті;
хірургічне втручання для видалення болючоїкісти, пухлини чи наросту;
здоровий спосіб життя, що включає регулярні фізичні вправи та правильне харчування.
використовуються нестероїдні протизапальні препарати при гострій та хронічній формі тазового болю.