Телекомунікаційний конкурс Снігова баба та компанія
Педагоги дитячого садка с.Шевирялове Сарапульського р-ну Удмуртської Республіки
Ми не їли, ми не пили, Бабу сніжну ліпили. Була спочатку снігова куля, Бабою сніговою стала потім. Ніс - морквина, вугілля - очі, Сарафан - ну як із казки. Косу бабі заплели, І навколо танцювати пішли. Тільки сонце засяяло Наша баба стала плакати. Чому ж баба тане? Може діда не вистачає?
КАЗКА Кузьміна Катя, Коренєв Мишко (6 років)
Ішла Снігова баба по дорозі і побачила дитячий садок та дітлахів. Захотілося їй погратись із ними. Стала Снігова баба бігати, стрибати, веселитись з дітьми, втомилася, сіла на сніг відпочити, а діти водили навколо неї хоровод. Їй дуже сподобалося в дитячому садку з дітьми, але настав час прощатися. Діти вирішили проводити її до лісу. Снігова баба сказала, що наступної зими вона знову прийде, але не одна, а з подружками.
КАЗКА Катя Морогова (6 років)
Жила-була Снігова баба у лісі. Вона мала крижаний будинок. Пішла Снігова баба на прогулянку до лісу. Ішла вона й побачила дівчинку, а дівчинка плаче. Снігова баба сказала: "Чого плачеш". А дівчинка відповіла: "Я не знаю дорогу". Снігова баба показала їй дорогу додому і допомогла дійти додому. Мама спитала: "Де ти була"? А дівчинка сказала: "Я була в лісі і заблукала, а Снігова баба допомогла мені дійти до дому". Мама сказала: "Дякую, Снігова бабо, що довела доньку до дому".
На дворі - зима, Рада дітлахів. Бабу снігову зліпили посеред двору. Бабі сніговий Піст доручений свій, На дворі нехай чергує, Ніби вартовий. Що за шум стоїть, Що за сміх летить. Це поїзд - санний поїзд Мчить на дорозі. Бабі сніговий Ми махнемо рукою. Ти додай сніжку побільше, Суворий вартовий.
Шумкова Дар'я, 6 клас Сигаєвськасередня школа с.Сигаєво, Сарапульський р-н Удмуртської Республіки
Якось зимового вечора прийшла до нас у гості моя сестра Оля. Надворі було тепло, і йшов густий сніг великими пластівцями. Оля запропонувала збудувати снігову бабу. Вже смеркало, і я дуже швидко одяглася. На подвір'ї ми швидко взялися до роботи: катали величезні кулі зі снігу, охолоджували, мазали їх руками. Знайшли гілки для рук, старе відро замість шапки, вугілля замість очей. Баба вийшла на славу. Мокрі, втомлені, але дуже задоволені ми дивилися на свій витвір. Раптом прибіг сусідський пес Булька і радісно почав бігати навколо нас і снігової баби. Несподівано стрибнув на неї та розвалив. Сльози образи так і ринули в нас з Олею. Скільки сил витрачено! І баба була така гарна! Такими нас застав тато, він повертався з роботи. "Не біда" - сказав він. Була баба, буде дід. І ми знову взялися до справи. З величезної гори снігу поступово з'явилася голова богатиря. Ми так захопилися роботою, що не помітили, що вже зовсім темно! Мама нас втратила і вийшла надвір кликати вечеряти. Вийшла і охнула: "Ну, ви даєте! Справжні скульптори! Це треба сфотографувати!" А за вечерею, ми всі дуже задоволені вигадали вірші:
Ми не їли, ми не пили Бабу Сніжну ліпили, замість баби вийшов дід. Навіть тулуба немає. Він дозор несе всю ніч, Відганяючи Бульку геть!
КАЗКА ПРО СНІЖНУ БАБУ
Жили-були дід та баба. До них узимку приїхали онуки Митя, Паша та Вітя. На наступний день була тепла погода і Мітьке перейшла в голову насолодитися погуляти. І вони почали збиратися надвір. Так як Мітька був найбільший, то одягнувся він швидше за Пашку і Вітьку. І обох Пашку та Вітьку одягла їхня бабуся. Мітька вже ходив до другоїклас, а Пашці було лише п'ять років, а ось Вітьку три роки. Вийшли вони на вулицю, а там дивись, хлопці грудками обкидаються і всі знову зайшли в хату. Сіли вони довкола столу і почали роздумувати, що їм зі снігу зробити. І сиділи всі до вечора, тут вже спати пора - але раптом свічка заговорила. "Бачу я, що нічим зайнятися завтра вранці вставайте, швидше одягайтеся виходьте гуляти, а якщо не послухаєтеся мене, то сидіть без справ". Настав ранок дітлахи вставали, вмивалися перевели себе в порядок і пішли на вулицю. Вийшли, а там дівчинка стоїть і каже: "Хлопчики, допоможіть мені". Першим спитав Вітька, а чим? Якась біда трапилася чи щось інше? Дівчинка й каже: "Зліпила я снігову бабу, тільки зліпила все, а тут хлопчаки великі прибігли з того двору і зламали її". "Нічого не звертай ти на них увагу, робити нічого їм каже Мітька ось ми всі втрьох таку міцну бабу зліпимо. А як же твердою її зробимо каже Анна. А ми її водою поллємо перебив Вітька Анну:"
Одного морозного, ясного, зимового дня хлопці вирішили зліпити казкове, снігове царство. Сніжана та Коля вирішили зробити маленьке, симпатичне, кумедне, снігове пухнасте кошеня. Оля і Олена зліпили тонке, струнке дерево, що тягнеться до неба, а під ним полохливого, біленького трусика - зайченя. А шестирічний Вовочка вирішив зліпити великого, веселого, сильного, смішного сніговика. Його думка сподобалася всім. Зайчик приніс моркву для носа. Горобці принесли вугілля для очей, а ворона гілочку для волоті. Коля дав чорні гудзики для костюма, а Вовочка взяв у свого тата чорний бант, щоб сніговик виглядав елегантним. Незабаром перед дітьми стояв сніговик. Він був дуже гарний, сильний та великий. А Сніжаннасказала: - "Давайте його якось назвемо". Всі погодилися і почали думати, як його назвати. І в цей час Оля сказала: - А давайте назвемо його сніговик Бом. І всі погодились з її думкою. Раптом сніговик ожив, очі його повеселішали, піднявся носик, відкрився рот і хлопці почули слова: - "Привіт усім!" Діти дуже здивувалися, вони обережно підійшли до Бому. Сніговик виявився розмовляючим, а кілька хвилин пройшовши - ходячим, усі діти з радістю грали з новим другом. Вони веселилися і веселилися в цьому сніговому царстві. Але ось прийшла зоряна, темна тітонька-Ніч. Усі діти пішли додому. Хлопці поїли і лягли спати на м'яку постіль. 2 А в цей час все снігове царство ворухнулося і стало живим. Поруч був густий темний ліс. Сніговик Бом повів своїх друзів у це лісове царство. Там вони познайомилися з рудим метеликом, білим зайчиком і симпатичним ведмедиком. А вранці знову прийшли до свого царства. І так проходив щодня. Але ось прийшла матінка-Весна. З'явилися дзвінкі, сріблясті струмки. Одного дня діти прийшли до своїх друзів і побачили велику калюжу, а в ній плавали морквину. Вугілля, бант, гудзики. Малюкам стало сумно, а Вовочка навіть заплакав. В цей час прилетіла сорока. Птах їм каже: - "Не журіться, у наступному Новому році ви зліпите іншого веселуна-сніговика, а зараз гратимемо в пароплавики, тому що приходить уже весна", Так закінчилася ця історія про сніговика Бома.