Твір на тему Якось я злякався
Твір для 5 класу на тему "Як я злякався". Якось ми з дідусем пішли в ліс. Був теплий та сонячний день. Ліс знаходиться недалеко від села, де живуть бабуся та дідусь. Коли я приїжджаю до них у гості восени чи влітку ми часто ходимо до лісу за грибами чи ягодами, а бабуся пече потім смачні пиріжки. Того дня ми вирушили за грибами. За кілька днів до цього пройшов дощ, і в лісах мало з'явитися багато грибів.
Ось ходимо ми з дідусем, шукаємо рижики, лисички та інші гриби. Дідусь мене вчить: ось це гриб їстівний, а от цей отруйний, бо в нього яскраво-червоний капелюшок із білими цятками. Тепер я знаю, що це мухомор. Того дня ми збирали різні гриби – рижики, лисички, подосиновики, опеньки, білянки.
Я побачив великий гриб і нахилився, щоб його зрізати. Раптом просто біля моїх ніг я помітив змію! «Дідусю, дідусю! Тут отруйна велика змія! Я боюся, вона може мене вкусити! – закричав я.
Дідусь кинув кошик, підійшов до мене і розсміявся: «Боятися нічого, це вже й він не отруйний». Але я так злякався, що не вірив, що ця істота не є небезпечною для життя. Тоді дідусь узяв його в руки і розповів мені, що вже – це не отруйна змія, а цілком невинна істота. Вужі мешкають поблизу водойм, серед каміння та старих гребель. Довжина вужа – не більше 130 см. У руках дідуся я роздивився вужче уважніше. Його тіло було все чорне, а з боків голови – дві помаранчеві невеликі цятки.
Тепер я знаю, як виглядає. Іншим разом, побачивши його в лісі, я не злякаюся. Але я думаю, я ще довго згадуватиму цей випадок і розповідатиму своїм друзям.
Одного літа батько (він працював сторожем) попросив мене подежурить замість нього одну годину. Я погодився, бо не боюся темряви. Та й що її боятися. Адже ми боїмося нетемряви, а того, що в ній. А що може бути у закритому приміщенні на другому поверсі? І красти тут особливо нема чого.
Раптом я почув стукіт у вікно. Я підняв голову. Прислухався. Хто б це міг бути? Згадую, що на другому поверсі. Стало трохи страшно. Але стукіт не повторився.
Раптом бічним зором бачу: якась тінь майнула повз відкриті в коридор двері. "Примарилося? Так звичайно! Це я просто захопився грою!" - Заспокоював я себе.
Але тут знову пролунав стукіт у вікно. Мені стало не по собі! Якийсь замок із привидами та й годі. Я підвівся і заходив по кімнаті. За вікном нікого! Повернувся в кімнату-тінь повз двері явно шмигнула.
За сорок хвилин прийшов батько. Я розповів йому про свої страхи. Батько сказав: "Одну загадку я розгадаю прямо зараз. Тінь - це кажан вночі виходить на полювання і залітаємо в онко. Ми до неї вже звикли. Вона живе десь у плодвалі. А ось другу проблему ти придумав від страху."
Друга загадка відкрилася вранці. Ластівка зеленіла у вікно, не могла знайти вихід і стукала в раму. Тільки вранці батько випустив її на волю, виявивши на підвіконні зовсім знесилену.
Так проходять порожні страхи!