Уявні ризики та реальні небезпеки вживлених під шкіру мікрочіпів - BBC News українська служба
Поділитися повідомленням у
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні.
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні
Багато компаній вже пропонують своїм співробітникам вживити в кисть мікрочіп руки для більш швидкого і зручного здійснення ряду рутинних робочих операцій. З якими ризиками це може бути пов'язане?
Дейв Вільямс майже нічого не відчув - так, наче хтось трохи доторкнувся чимось твердим.
Для більшості буде непомітною ця горошинка розміром з рисове зернятко, вживлена в тканину долоні між вказівним і великим пальцями.
І тільки коли 33-річний Дейв одним помахом руки відчинить вхідні двері до офісу, оточуючі почують щось недобре.
Під шкірою у Вільямса - імплантований мікрочіп, електронна схема, укладена в крихітну скляну капсулу. Її можна використовувати приблизно так, як ми застосовуємо безконтактну платіжну картку.
Вільямс, розробник систем з компанії Mozilla, - один із числа так званих біохакерів, ентузіастів, які намагаються доповнити свій організм новітніми технологіями.
Новий рівень зручності
"У мене найгірша пам'ять у світі", - каже Вільямс. Для нього величезна перевага імплантату полягає в тому, що Дейв може більше не турбуватися, що забув пароль чи ключі – вони тепер завжди з ним.
Цей новий рівень зручності виглядає привабливим для багатьох, і кількість людей, які бажають поекспериментувати з вживленим мікрочіпом RFID, зростає.
Представник одного з виробників таких чіпів, Dangerous Things, минулого року розповів в інтерв'ю CNBC, що компанія продала їх понад 10 тисяч – разом із наборами для вживлення під шкіру.
ОднакЧим ширше поширення такого роду імплантатів, тим серйозніше занепокоєння тих, кого хвилюють проблеми вторгнення у приватне життя та особисту безпеку.
Нещодавно компанія з виробництва торгових автоматів із Рівер Фоллс (штат Вісконсін, США) повідомила, що пропонує своїм працівникам вживити в руку мікрочіп.
Компанія Three Square Market заявляє, що чіп вартістю 300 доларів дозволить працівникові відчиняти двері, логуватися в комп'ютер і навіть купувати їжу в їдальні цієї фірми. 50 співробітників вже дали згоду на імплантацію мікрочіпа.
Те саме відбувається у багатьох інших фірмах по всьому світу. Деякі з них розпочали процес чіпування своїх співробітників понад 10 років тому.
BioHax International, постачальник чіпів для Three Square Market, стверджує, що десятки фірм, у тому числі міжнародні компанії, зацікавлені в тому, щоб упровадити подібне у себе.
Ця тенденція викликає тривогу у тих, хто вважає, що імплантовані мікрочіпи дозволять відстежувати пересування співробітників - у тому числі поза роботою.
Активісти з груп громадянських свобод попереджають, що чіпування людей може призвести до вторгнення у приватне життя та різними іншими способами. Однак багато хто з тих, хто вже живе і працює з імплантатами, здивований подібними тривогами.
Технологія не нова
"Певну інформацію про людину можна легко зібрати і без будь-якого вживленого мікрочіпа, - підкреслює Кевін Уорвік, професор кібернетики і заступник проректора Університету Ковентрі (Британія), який хірургічним шляхом вживив собі в руку чіп RFID одним з перших у світі - ще 1998 року.
Технологія радіочастотної ідентифікації вже використовується у вантажоперевезеннях, відправленні багажу авіапасажирів та доставці продуктів до магазинів. Вона застосовується причіпування домашніх тварин.
Так що вживлені мікрочіпи лише роблять технологію зовсім близькою - з гаманця чіп перекочує до вас під шкіру.
"Головне тут те, щоб у людини завжди був вибір, – попереджає Уорвік. – Якщо компанія ставить умовою отримання роботи вживлення вам під шкіру чіпа, то це викликає серйозні етичні питання".
Необхідно також пам'ятати, що ми і так весь час носимо з собою пристрій, який передає набагато більше інформації про всі наші пересування, уподобання та звички таким компаніям, як Google, Apple і Facebook, ніж найпростіший імплантований чіп RFID.
Подібні тривоги не властиві Дейву Вільямсу - його мікрочіп активується, тільки коли знаходиться за кілька сантиметрів від зчитувального пристрою.
"У цьому сенсі страхи з приводу того, що вас відслідковуватимуть на кшталт GPS-трекінгу, абсолютно безпідставні", - стверджує він.
Вільямс, крім того, підкреслює, що сама процедура вживлення зовсім не така жахлива, як її представляють деякі.
Він встановив собі чіп під шкіру власноруч, забезпечивши стерильність неабиякою кількістю йоду.
"Було майже зовсім не боляче, - згадує він. - Ось вийняти мікрочіп буде дещо складніше, проте зі скальпелем та парою пінцетів і це не проблема".
Побоювання щодо можливого хакерського злому, однак, відкидаються не так легко. Чіпи радіочастотної ідентифікації здатні нести лише 1 кілобайт інформації, але, як продемонстрував дослідник з Університету Редінга (Британія) Марк Гассон, вони однаково вразливі для шкідливих програм.
Гассону вживили мікрочіп у 2009-му, а через рік він спеціально модифікував пристрій так, щоб він міг передавати комп'ютерні віруси.
Експериментполягав у спробі передати в комп'ютер (до якого можна було залогуватися за допомогою мікрочіпа) посилання на інтернет-сайт, з якого завантажувалася шкідлива програма.
"Це було напрочуд кримінальне відчуття, - згадує Гассон. - Я раптом став ходячою загрозою для всіх комп'ютерів нашого університету".
Так, це мініатюрний, нікому не помітний пристрій завжди з вами - це й небезпечно. Якщо підшкірний гаджет раптом зламається або почне працювати не так, як повинен, це може перетворитися на справжню муку для його власника.
"Імплантованих пристроїв не так просто позбутися або хоча б просто вимкнути їх", - підкреслює Гассон.
"Вживлений мікрочіп відчувається як частина вашого тіла, і коли щось раптом іде не так, ви почуваєтеся абсолютно безпорадним".
Прочитатиоригіналцієї статті англійською мовою можна на сайтіBBC Capital.