В екстрімі, головне, без екстріму!
Тут важливо розуміти суть паркуру як мистецтва. Не дивлячись на популяризацію (особливо в ЗМІ) стрибків через прірви та тренувань на висоті, паркур – це не біг по дахах і різні смертельно небезпечні трюки. Той, хто так думає, дуже помиляється.
Паркур – це відточування рухів власного тіла, їх плавність, повний контроль і самовираження у вигляді цих рухів. Цього можна досягти у будь-якій обстановці – не обов'язково робити це на дахах будинків, місце для тренування можна знайти і на землі. Висота, на якій ви тренуєтеся, не відіграє ролі. Дахи будинків насправді мало сприяють розвитку людини як трейсера.
Мистецтво паркуру – розвиток можливостей тіла, сили, швидкості, ефективності рухів. Кожна людина має постаратися зберегти своє здоров'я якомога довше. Ми всі прагнемо якомога довше жити та тренуватися, десятиліттями залишаючись здоровими та сильними.
Отже, отримання травми під час тренування суперечить суті паркуру – мистецтва, що пропагує здоров'я. Логічно тоді запитати, наскільки ефективними є тренування? Адже часом самі тренування стають причиною того, чого намагаються уникнути.
Оцініть свої тренування. Визначте рівень ризику. Чи можете ви досягти своєї мети з меншим ризиком? Чи рухає вами бажання справити враження на публіку чи щось довести комусь? Не брешіть собі – зайвий ризик у паркурі не заохочується.
Зрозуміло, паркуром можна займатись на будь-якому рівні. Мета будь-якого трейсера – свобода та ефективність (у будь-якому сенсі цього слова) руху у будь-якому середовищі, на висоті чи внизу, у вільному чи тісному просторі, у місті чи селі. Середовище не має значення, важливе володіння тілом по відношенню до середовища. Дахи тут не важливі –важливі лише ви самі. Сконцентруйтеся на своїй особистості.
Як це зробити? По-перше, постарайтеся за видовищністю та постановкою побачити справжнє мистецтво. По телевізору показують зовсім не те, що є насправді. Всі сценарії включають серйозні заходи безпеки, за які відповідають спеціально навчені люди, всі трюки виконують професіонали. Дивіться глибше – справжня майстерність приходить із практикою та постійним покращенням базових навичок. Немає жодних прихованих секретів успіху чи короткого шляху до нього.
На жаль, у житті важко уникнути нещасних випадків. Статистичні дані кажуть, що спорт, який суспільство сприймає як належне – футбол чи вітрильний спорт – насправді наражає людей на більший ризик, ніж екстремальніші види, такі як парашутний спорт чи паркур. Нещодавні дослідження показали, що перше місце по травматичності займає регбі – 95,7 травм на 1000 гравців, показник у футболі – 64,4 на 1000, порівняно з показником по гірських лижах, де лише 2,6 травми на 1000. Що ж стосується паркура, то багато років він розвивався як самостійна дисципліна, і на сьогоднішній день серйозні травми трапляються дуже рідко, особливо з виходом його на загальносвітовий та професійний рівень.
Зрозуміло, все життя – суцільний ризик. І звичайно такий активний вид спорту, як паркур, має певний рівень небезпеки. Але тут працює і зворотне правило: що краще ви розумієте своє тіло і контролюєте свої рухи, то краще ви зможете захистити себе від фізичної шкоди. При старанних тренуваннях людина стає менш розсіяною, отже, і у звичайному житті – менше травм, більше уваги до оточуючих. Грамотно тренуючись і володіючи правильною інформацією, ви зробите своюжиття безпечніше. Тренування повинні приготувати спортсмена до тих рідкісних, але неминучих ситуацій, коли лише можливості його тіла можуть уберегти його від фізичної небезпеки. Тренуйтеся безпечно, і ваші тренування зроблять безпечним ваше життя.