Вчені з’ясували, що допомагає зайцям рятуватися від хижаків
Давно було відомо, що у зайців підключичний м'яз, один з м'язів плечового пояса, унікально влаштований: він змістився і «виліз» з-під ключиці. До того ж цей м'яз розвинений у зайців так, як не розвинений у жодного іншого представника ссавців. При цьому було неясно, які функції виконує підключичний м'яз у зайців і коли саме він працює, тому що простежити за тим, що відбувається в організмі тварини під час руху, дуже складно.
В результаті аналізу руху вух та інших частин тіла вчені переконалися у правильності свого припущення, що підключичний м'яз служить зайцям для різких поворотів. Маневреність допомагає зайцю відірватися від хижаків, хоча в тих вища швидкість і розвинена мускулатура. Заєць також дуже швидко бігає (він може розвивати на прямому відрізку швидкість до 20 м/с), але головна його перевага в іншому. «Хитрість у тому, що заєць може крутіше повернути. І тоді переслідувача, який швидше і не знає, в який бік заєць метнеться, "виносить" убік, і йому доводиться великою дугою знову до зайця наближатися. У зайця - виграш у крутості повороту і в тому, що він сам вирішує, в який бік йому повернути. Завдяки підключичному м'язі він б'є передніми лапами вбік і може дуже різко змінити напрямок», — розповідає Кузнєцов. Вчений зазначає, що весь процес погоні займає не більше двох хвилин навіть за вдалого для зайця результату, оскільки і заєць, і хижак так втомлюються, що не можуть далі бігти.
Біолог звертає увагу на те, що за кордоном для дослідження бігу тварин на волі їх відловлюють, на якийсь час присипають і прикріплюють до них різні датчики для стеження. У цьому дослідженні були використані дикі зайці, які проходили підготовку до експерименту. «Найважливішим методичнимРезультатом даної роботи є те, що ми навчилися використовувати природні акселерометри (вуха та хвіст) для того, щоб отримувати інформацію про рух тварини та взаємодію її кінцівок із субстратом. Це дозволило дослідити біомеханіку маневрування на якісному рівні, не вдаючись до дорогих методів, які не тільки вимагають великих фінансових вкладень, а й часто непридатні для використання в природі», — робить висновок учений.