Веданта та йога – теорія та практика буття

Веданта як "вінець пізнання" - це самодослідження, пошук Себе, тоді як йога як "єднання" - це самореалізація, відбудова Себе. Як традиція, веданта завжди задіює класичну йогу як практичну складову. Давайте трохи згадаємо історію, як усе розвивалося. «Йога-сутри» як перший систематичний трактат, що став базою для класичної йоги, як одна з шести даршан (способів бачення реальності), викристалізувався у сфері ведантичної традиції, увібравши знання з упанішад йоги. Основна мета йоги (самадхі, що веде до мокші) повністю збігається із ведантою.

Якщо ми подивимося на саму систему класичної йоги, яка складається з восьми щаблів (аштанга-йога), то ми побачимо такий самий поступ від опрацювання найщільніших шарів ілюзії до все більш тонких покривів реальності аж до злиття з нею, яке ми розглядали вище, говорячи про адвайтичну медитацію. Тільки там це було швидше відчужене спостереження та констатація фактів реальності, тоді як у йозі сама людська істота проходить стадії перетворення, актуалізуючи бачення реальності. Простіше кажучи, теорія перекладається на практику – ми не просто «знаємо як», а «робимо так».

Практика стійкої пози (асани) відповідає спостереженню за мінливістю тлінного тіла у веданті, тільки в йозі йому починають надавати сталість спеціальним тренінгом. Це має бути саме стабільна поза, тоді як у матеріальному світі все тече та змінюється. Далі, дихальні практики (пранаяма) відповідають ведантичній рефлексії енергетичного хаосу, тільки в йозі за допомогою спеціальних технік цей хаос починають упорядковувати, налаштовуючи енергетичні потоки та витончуючи перебіг енергії до її повного заспокоєння.Енергетичний хаос припиняє своє нереальне існування.

Нарешті, звернення сприйняття органів чуття всередину (пратьяхара) знімає розумову діяльність із обробці даних органів чуття, бо такі дані просто перестають надходити на обробку. Тим самим поступово зовсім виснажується уявне блукання, і весь наступний рівень, який констатується у веданті як нереальний, – мислення – теж опрацьовується та очищується. Ось чому наступний перехід до фази концентрації виявляється рівносильним повному повороту, який робить рефлективний розум у веданті, звертаючись від нереального до реального. Тут починається зосередження.

Цей ступінь невіддільний від останніх двох - медитації та поглинання, так що всі три (дхарана, дхьяна, самадхі) одним блоком позначаються як самьяма. Це поступовий процес все повнішого злиття з істинною реальністю після відрази від світу. Саме остаточне злиття Своєї реальності з Реальністю як такої позначається як визволення (мокша або кайвалья), бо тут не залишається нічого зовнішнього, що могло б виступати як обмеження. Це те саме, що у веданті називається «Один без другого», адже саме двоїстість породжує нереальність, і без неї все реально.

Але не треба забувати, що ми тут «виплітаємо» одну нитку історичного розвитку традиції, тоді як вона була переплетена з тантрою, звідки виникла хатха-йога.