Великий потоп на Манхеттені
Дивлячись на те, яких лихих справ накоїв ураган «Сенді», що вирує в ці дні біля берегів Америки, мимоволі замислишся про мінливість долі. У тому числі й політичній. Ну що, здавалося б, такій потужній державі, як США, якісь природні катаклізми — ні, виявляється, сила і безсилля часто змінюються місцями. У всякому разі, повідомлення про масштаби руйнувань на східному узбережжі США не дуже відрізняються від того, що могло б статися, скажімо, у найбідніших державах, загублених в Океанії. Велика кількість жертв – повідомляють про 13 загиблих. Без електрики залишилися мільйони людей, на АЕС оголошено надзвичайний стан, на деяких електропідстанціях пролунали вибухи, а в Нью-Йорку почалося сильне підтоплення, вода вже стоїть у тунелях міського метрополітену. Картина тривожна.
Вже тоді американці зрозуміли, що справа не лише у природній стихії. Чи здатна існуюча світова система відповідати на виклики безпеки?
Це питання зазвучало з новою силою сьогодні, якраз напередодні президентських виборів у США.
Американські ЗМІ пишуть навіть про можливе перенесення президентських виборів. Принаймні Мітт Ромні та Барак Обама перервали виборчі кампанії у зв'язку з ураганом «Сенді». Газети оцінюють їхню політику в контексті стихійного лиха.
І йдеться якраз про речі концептуальні. Наприклад, «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті пише про те, що Мітт Ромні виступає проти концепції «великого федерального уряду», тоді як однією з його функцій є координація дій у надзвичайних ситуаціях. Газета розкритикувала Ромні за те, що той самоусувається від проблеми, вважаючи, що з усім упораються приватні компанії.
Колумніст впливової «Вашингтон пост» взагалі вважає крамолою ліберальнірозмови про те, що держава, мовляв, не повинна займатися стихійним лихом на кшталт «Сенді». Він вимагає саме посилення державної ролі. Для наших читачів така політика в порядку речей, як бачимо, про те ж замислилися й американці, вимагаючи нарешті своїх лідерів державної політики реагування на стихійні лиха.