Верховний суд Великобританії завершив слухання справи про «брексит»
Згідно з Лісабонським договором, заявка на вихід з Євросоюзу подається країною-членом «відповідно до своїх конституційних вимог». Однак у Великій Британії немає кодифікованої конституції. Використовуючи цю «юридичну лазівку», противники «брексит» довели в суді, що намір уряду розпочати переговори щодо виходу з ЄС є волюнтаризмом, тому процес має бути так чи інакше узгоджений із парламентом. Саме парламент у 1972 році ухвалив необхідні для входження до Євросоюзу закони, і йому ж вирішувати, коли та як їх буде скасовано.
У вівторок адвокати противників «брексит», які виграли раніше процес у Високому суді (інвестор Джина Міллер і перукар Дейр Тозетті душ Сантуш), продовжували наполягати на тому, що вступ Великобританії до Євросоюзу створив «унікальне законодавче середовище», ліквідувати яке також може лише законодавче . За словами адвоката лорда Девіда Пенніка, ні акт 1972 року, ні акт 2015 року не давали уряду права скасовувати закони, а «прерогатива» стосується лише права укладати та розривати міжнародні угоди.
Північна Ірландія, Шотландія та Уельс
Третього та четвертого дня судді заслухали представників Північної Ірландії, Шотландії та Уельсу. Шотландські та ірландські юристи (там на референдумі перемогли прихильники ЄС) заявили, що для остаточного рішення про початок виходу з Євросоюзу буде потрібна згода парламентів цих регіонів. Юрист з Уельсу Річард Гордон (там прихильники “брексит” перемогли з незначною перевагою) наголосив, що розмови про «королівську прерогативу» небезпечні – адже це означає, що уряд нічим не має обмежених повноважень.