Відкриття Helicobacter pylori – Нобелівська премія за 2005 р.
тематичний номер: ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ, ГЕПАТОЛОГІЯ, КОЛОПРОКТОЛОГІЯ
Молодому науковому співробітнику ідея професора Уоррена сподобалася частково через те, що вона суперечила думці, що існувала тоді, про етіологію запальних та виразкових захворювань слизової шлунка. У медичній літературі шлункове середовище вважалося вкрай несприятливим для бактерій, а отже – стерильним. Таким чином, бактерій Уоррена не мало існувати.
У 1983 р. молодий вчений відкрив чутливість H. pylori in vitro до вісмуту, а потім і метронідазолу. На початку 1984 р. знайомий лікар порекомендував доктору Маршаллу зайнятися 11 хворими з «серйозними проблемами з приводу виразки дванадцятипалої кишки». Вчений призначив курс лікування вісмутом та метронідазолом, що призвело до ерадикації H. pylori у 9 пацієнтів без подальших рецидивів виразки та застосування циметидину.
Можливо, до досліджень доктора Маршалла і далі ставилися б як до чогось умовного, якби він не взяв на себе функції піддослідного кролика і не випив чистої живої культури H. pylori. Вчений, який був на той час одружений та мав 4 дітей, надзвичайно важко захворів, але заявив світові про своє відкриття. «Я зробив це від розпачу, – говорив Бері. – Коли я надавав свої дані на наукових зборах, аудиторія завжди буласкептично налаштована та переконана у тому, що бактерії інфікували пацієнтів вже після розвитку гастриту. Тож мені довелося піти на ризик, щоб підтвердити протилежне. Власне це і стало головною причиною». Ще однією причиною, яка підштовхнула вченого до проведення небезпечного експерименту, був невдалий досвід із морськими свинками. Незважаючи на всі спроби доктора Маршалла, йому ніяк не вдавалося інфікувати тварин. До того ж, існували і його власні клінічні спостереження, за якими багато пацієнтів, у яких у біоптатах визначалися бактерії, були асимптоматичними або мали мінімальну симптоматику. Маршалл також знав, що в більшості випадків йому вдалося знищити мікроорганізми за допомогою антибіотиків, тому ризик був виправданий. Як потім виявилося, його власна інфекція вилікувалась спонтанно, і до того, як учений почав приймати антибіотики, мікроорганізмів уже не було. Біопсія на восьмий день після зараження показала наявність інфекції, але вже на чотирнадцятий день слизова оболонка почала гоїтися і мікроорганізми в ній не визначалися. Проте такий результат підтвердив результати досліджень in vitro, згідно з якими вісмут був здатний знищувати H. pylori. Це означало, що цей препарат, який вважався антацидним або обволікаючим, насправді міг стати антибіотиком.
Виступаючи з промовою про лауреатів Нобелівської премії за 2005 р., один із учасників установчого комітету сказав, що нагорода завжди знайде тих, хто з вірою в себе готовий протистояти навіть встановленим науковим догмам. У своїх дослідженнях доктора Маршалл, Уоррен та багато інших показали, що виразкову хворобу можна вилікувати лише за умови ерадикації бактерій, що містяться у шлунку. Завдяки роботі, виконаній австралійськими вченими, виразкова хвороба вже не є.хронічним, часто інвалідним станом, а відноситься до хвороб, які можна вилікувати коротким курсом антибіотиків та інгібіторів шлункової секреції.