Виховання з пелюшок

Сьогодні науково доведено, що фундамент характеру закладається у перший рік життя малюка. Однак більшість батьків, як і раніше, впевнені: поки дитина мала, головне - щоб вона росла і набиралася сили, а справжнє виховання можна розпочати пізніше. Але це велика помилка.

Здатність кохати

Міф№1.Головне-нагодуватиіукластиспати. Багато хто вважає, що в перший рік життя дитині потрібен лише правильний догляд: вчасно нагодувати, переповити, укласти спати, і зовсім не важливо, хто це буде робити. Сьогодні в моді так зване полегшене материнство: щойно встигнувши народити, молоді мами прагнуть перекласти свої батьківські обов'язки на нянь і бабусь і швидше повернутися до звичного життя. Звичайно, добре, коли у малюка є екологічні пелюшки, гарний одяг та найкращі у світі іграшки. Але йому мало бути просто ситим і доглянутим, тільки їсти, пити, спати. У дитини є життєво важлива потреба у прихильності до дорослого, що піклується про неї, який перебуває з нею постійно.

Якщо поряд немає близької людини, то у малюка виникає відчуття смертельної небезпеки. Воно проходить тільки тоді, коли його беруть на руки, годують, обіймають, - так він розуміє, що про нього подбають, що не загине. Коли ми бачимо впевнену в собі та емоційно стійку дорослу людину - швидше за все, в дитинстві батьки забезпечили їйустановки: Ти потрібний. Ти любимо. Все буде добре". Без таких установок дитині страшно.

Рада:

Якщо ви змушені найняти няню, це має бути одна людина, яка готова ставитися до дитини по-материнськи, а не десять нянь, які працюють «вахтовим методом» або постійно змінюються. Сьогодні багато хто, довіряючи малюка няні, вважають, що таким чином виховують його «як у дворянських сім'ях». Насправді дітей дворян вирощувала годувальниця чи няня, яка перебувала з дитиною невідлучно, ставала членом сім'ї – по-справжньому рідною людиною. Як кажуть, відчуйте різницю!

Формування стабільної, надійної прихильності - одне з головних завдань першого року життя. Саме емоційний зв'язок у майбутньому дасть дитині внутрішню впевненість, спокій, сили жити та розвиватися, допоможе долати страх, справлятися зі стресами. Подорослішавши, він зможе будувати здорові, гармонійні стосунки з іншими, навчиться дружити, любити, довіряти. Базову довіру до людей він пронесе через усе життя.

Впевненість

Міф№2.Не можнабратидитининарукизанадточасто-станерозпещеним. принаймні до шести місяців можна не боятися розпестити малюка. Навпаки, треба дати йому стільки кохання, скільки можливо. На перших етапах зростання та розвитку дитині необхідний найтісніший зв'язок з мамою - не тільки фізіологічний, а й психологічний. Це так звана «фаза симбіозу», яку не можна скасовувати та переривати. Тому не треба квапити процес відділення («сепарації») – усьому свій час.

У цей період ми повинні підходити до малюка за першим покликом, тримати його на руках, заспокоювати. Але в жодному разі не треба «жертвувати собою» і перетворюватисяв ідеальну «мати- квочка», «мати-слугу», яка буквально валиться з ніг від недосипання, - це призводить до неврозів та депресії. Все повинно бути в міру. Треба бути просто «досить гарною мамою» - відчувати свою дитину, розуміти її, уважно ставитись до її бажань. Досить хороша мати не «служить» немовляті, а любить його, спілкується з ним і при цьому не забуває про себе, про свої справи та інших членів сім'ї.

Перші місяці, коли ми повністю присвячуємо себе дитині, дуже важливі - немовля поки не може переносити навіть найменшого дискомфорту, і мама оберігає його від будь-якої незручності. Але поступово треба вчити малюка терпіти, чекати, розуміти слово «ні». Розмовляти з ним впевненим, спокійним голосом: «Чекай трохи, я зараз одягнуся і прийду».

Стабільність

Напхані знаннями в ранньому віці діти потім погано вчаться, вони емоційно нерозвинені, незатишно почуваються в дитячому колективі, тому що завдання, які ми ставили перед ним, вступили в суперечність з актуальним процесом дозрівання мозку. Насправді в цей період ми повинні займатися зовсім іншим – розвивати емоційну сферу дитини та прищеплювати їй найпростіші навички.

Культура спілкування

Міф№4.Принемовляможнаговоритипрочимугодно-вінвсерівнонічогонерозуміє.

Деякі батьки не надають жодного значення тому, що вони говорять у присутності дитини. Але він «зчитує» нашу інтонацію, міміку, жести, «додає» сенсу слів до конкретної ситуації. Перший рік – важливий час, коли формується мовна компетентність дитини.

НаталіяШКІРИНА