Вийшов документальний фільм про JUDAS PRIEST, що розповідає про суд у справі про приховані натяки в
Вийшов документальний фільм проJUDAS PRIEST, що розповідає про суд у справі про приховані натяки в текстах
Опис фільму: «Напередодні Різдва 1985 року 19-річний James Vance бачив, як його найкращий друг Ray Belknap застрелився з дробовика, після чого James наслідував його приклад. Але йому не пощастило, і він вижив, отримавши серйозні каліцтва. Пізніше Vance стверджував, що його дії були викликані музикою JUDAS PRIEST, що спричинило позов з боку його сім'ї до колективу».
Згідно з повідомленням Center For Media & Social Impact, такий тривалий процес роботи над фільмом був пов'язаний з неможливістю отримання чіткої відповіді від Sony через велику кількість використаної у фільмі лірики музикантів. Однак завдяки тому, що у 2005-му творці документальних фільмів прийняли методичні рекомендації щодо сумлінного використання, це дозволило використовувати без ліцензії певний матеріал, коли не йшлося про отримання прибутку.
«Багато з того, що мені довелося пояснювати 1992 року, було просто абсурдно, — каже Van Taylor. — І зараз фільм справжній верняк щодо принципу сумлінного використання. Ми анітрохи у цьому не сумніваємося!»
Згідно з повідомленням Reno Gazette-Journal, основою позову стало те, що пісні з альбому JUDAS PRIEST "Stained Class" містять певне повідомлення: якщо їх програти навпаки, то можна почути спробу вчинити самогубство і давай помремо. Адвокат стверджував, що в "Better By You, Better Than Me" є команда, що діє на підсвідомість, «зроби це, зроби це, зроби це», що і змусило двох зневірених перейти межу і покінчити з багатостраждальним життям.
Vance повідомив адвокатам, що вони вдвох із Belknap'ом слухали JUDAS PRIEST і «отрималипідсвідоме повідомлення вчинити самогубство і про те, що ми втомилися від життя». У листі матері Belknap сказав: "Я впевнений, що алкоголь і такі важкі групи, як JUDAS PRIEST, загіпнотизували нас".
«JUDAS PRIEST та партнери CBS направляли цей матеріал відчуженим підліткам, – стверджував адвокат Belknap'a. — Члени шахового клубу, математики та провідні вчені не слухають таке. Це тільки для відщепенців, наркоманів та алкоголіків. Тож ми закликаємо вас бути ще обережнішими, коли вразливий контингент має справу з цим матеріалом».
Менеджер групи, Bill Curbishley, перед початком процесу сказав: «Я гадки не маю, про яке підсвідоме послання йдеться, але я знаю точно, що в цій музиці нічого подібного немає. Якби ми і зробили подібне, то зашифрували б "іди й купи по сім копій", а не те, щоби закомплексовані підлітки йшли і вбивали себе».
«Це правда, якщо програти запис промови навпаки, то здається, що є якийсь сенс, — сказав тоді гітарист гурту, Glenn Tipton. — Тому я наполягав на тому, щоб вирушити до студії і знайти щось, що ідеально звучить. Адвокати не хотіли йти на такий крок, проте я наполяг. Ми купили копію "Stained Class" у звичайному магазині, вирушили до студії, записали все на плівку, перевернули та програли. Відразу ж виявили такі фрази: "Гей, мам, мій стілець зламаний", "дай мені м'ятну цукерку" та "допоможи мені знайти роботу"».
Обговорюючи цю справу у 2007 році, вокаліст колективу, Rob Halford, сказав: «Реакція американців була феноменальною — ми отримували підтримку від шанувальників щодня, і в будівлі суду теж. Але вкрай складно сидіти та чути, як адвокати кажуть щось на кшталт: "Ці хлопці вбили тих дітей". [Ми подумали:] "Що він несе?!" Це якийсь сюр, але ми знали,що нам потрібно відстоювати те, у що ми віримо. Ми аж ніяк не були пов'язані з їхньою смертю. Ми зберігали їхнє життя до гарного етапу їхнього життя. Ми були рятівним колом у тому лайні, в якому вони жили».
2008-го Halford також торкнувся цього питання: «Ми повністю спростовуємо всілякі звинувачення в тому, що музика якогось стилю може підштовхнути когось до позбавлення життя. Зрештою це особистий вибір, якщо ви сидите на наркотиках чи алкоголі або маєте психічну нестабільність, то боротися треба з цим. Але музика сама по собі не може і ніколи не зможе вас вбити.
Пізніше він зізнався: «Нас неймовірно поранило, коли хтось у суді та на камеру сказав, що цей гурт створює музику, яка вбиває підлітків. Ми приймаємо те, що хтось не любить важку музику, але ми не можемо дозволити їм звинувачувати нас у руйнуванні та негативі. Тяжка музика — це друг, який дає людям справжнє задоволення і насолоду і допомагає їм пережити важкі часи».
На той час були й інші позови щодо насильства в текстах, але справа JUDAS PRIEST була однією з перших, у якій стверджувалося, що в ліриці є підсвідомий натяк, який може призвести до бажання підлітка вчинити самогубство.
«Це вперше, коли було винесено судове рішення про те, чи був чи не був підсвідомий заклик у промові, не захищеному правом Першої Поправки», — сказав колишній окружний суддя Уошу Jerry Whitehead в інтерв'ю Reno Gazette-Journal у 2005 році.
Whitehead, який розглядав цю справу після того, як адвокати погодилися не подавати цивільний позов після рішення журі, ухвалив, що таких закликів не було.
«Оскільки мова — це вираження думок та ідей, яку особистість може або приймати, або відкидати, а підсвідомий заклик є таємницеюспробою вплинути на підсвідомість, тому навряд чи ви зможете це прийняти чи відкинути».
Підсумковим рішенням у 1990 році стало таке: оскільки не було надано доказів підсвідомого повідомлення, справу проти JUDAS PRIEST та лейбла CBS було припинено.